25 січня в Музеї історії Луцького братства відкрилась виставка з історії шкільництва – «Волинська віньєтка», на якій представлені профільні музейні матеріали з фондів Волинського краєзнавчого музею. У фокусі виставки – фотопортрети випускників та викладачів двох волинських гімназій – приватної російської Г.Коленко в Луцьку (1906–1936 рр.) і державної польської ім. Коперніка у Володимирі (1931 р.). Елементарну освіту на Волині представлено похвальними грамотами та свідоцтвами про закінчення навчальних закладів в різних кутках Волині. «Віньєткова» експозиція доповнена підбіркою шкільних підручників, найстаршому з яких виповнилось 250 років.

Більшість фігурантів експонованих світлин, на жаль, залишились інкогніто для сучасників. Проте підбірка фотографій несподівано висвітлила один, досі малопомітний, жіночий образ. Тендітна постать, що присутня на більшості експонованих фото – Марія Акимівна Міляшкевич, у 1906 р. гімназистка Луцької приватної жіночої гімназії Ганни Коленко, із 1923 р. вже викладач історії цього середнього освітнього закладу. Цілком по-музейному виглядає на виставці невеличкий фотообразок 30-х років ХХ ст. – гурт гімназистів з Луцька на чолі з пані Міляшкевич під час екскурсії до Олицького замку.

Луцькі гімназисти на екскурсії в Олицькому замку. 1936 р.

В одному із експонованих фотоальбомів збережено кілька рідкісних світлини подружжя Бєляєвих кінця XIX ст. Молода дружина на фото – Марія Биковська, в юності луцька товаришка Лесі Українки, молода вчителька елементарної школи неподалік Луцька, дочка нотаріуса Луцького окружного суду Михайла Биковського, університетського приятеля Петра Антоновича Косача. Щоб підтримати свою подругу Маню Лариса Косач їздила в 1891 р. у Піддубці, а свої враження від візиту виклала в оповіданні «Школа».

Серед підручників привертає увагу відвідувачів хронологічно найстарший –  латиномовний курс лекцій з вивчення цивільної і фортифікаційної архітектури, виданий в Римі у 1762 р. – «Theoremata ex universa philosophia selecta atque Elementa architecturae civilis et militaris quae ... publice per biduum propugnanda exponit Julius Caesar Maria Capicius Anghillara ex comitibus Somaleae… ex typographia Joannis Zempel prope Montem Jordanum. Romae, MDCCLXII».

Підручник з архітектури 1762 року

Підручник був підготовлений для навчального плану єзуїтської освіти вищого ступеня, вивчався на математично-фізичних курсах в орденських колегіумах. Урок архітектури, як і інші уроки на філософських студіях, проходив зазвичай у формі лекції, яка розбивала виклад матеріалу на theoremata (твердження-теза), corollaria (наслідки) і sholia (висновки). Матеріал засвоювався в межах диспутацій у формі «квестій» (quaestio), подачі різних поглядів щодо висунутої теми, формулювання наслідків, що постали з доведення тези, висновків. Цей підручник був адаптованим для єзуїтського конвікту – школи-інтернату для шляхетських дітей.

Що цікаво, саме конкуренція з боку прийшлих єзуїтів змусила свого часу православних автохтонів пришвидшити організацію власних навчальних закладів підвищеного типу. Такою була і школа при Луцькому братстві, яка у 20-ті рр. XVII ст. почала діяти паралельно із заснованою тоді ж луцькою єзуїтською школою. У 1751 р. ченці Луцького братського монастиря запровадили в братському конвікті курс філософії. Ця тема висвітлена на виставці матеріалами постійної музейної експозиції.

Гімназійний підручник Д.І. Іловайського «Древний мир и Средние века» (М., 1864; 2-ге вид.) пригадує волинянам одну цікаву історію. Дмитро Іванович Іловайський – відомий імперський історик, один із стовпів російської історіографії, противник норманської теорії зародження Русі. Одного разу, під час відвідин Луцька, історик познайомився з родиною Косачів. У своїй «Автобіографії» Олена Пчілка згадує цей епізод, під час якого її син Михайлик в гарячій дискусії про Червону Русь «навіть переспорив професора Іловайського». Це тому, що до 5-го класу Михась вивчав історію не в гімназії за істориком Іловайським, а за спеціальною програмою, складеною Оленою Пчілкою.

Російський імперський слід міцно «в’ївся» і у віньєткові узори шкільних документів. Декоративне обрамлення свідоцт і похвальних грамот, які на виставці представлені періодом 1888 – 1918 рр., пістрявіє переважно російським великодержавним контентом: портрети російських імператорів, військові, політичні, ілюстрації з офіційного курсу російської історії. З цієї точки зору привертають увагу помпезністю деталізовані декоративні віньєтки з сюжетами до 100-річчя франко-російської війни 1812 року та 50-річчя впровадження земської системи управління.

Натомість інакше «звучить» унікальне в колекції свідоцтво від 21 жовтня 1918 р. – короткого періоду української влади в Луцьку і його околицях. Виданий документ «для громадянина с. Боголюб Торчинської волості на Волині Михайлові Гнатовичу Ковальчуку… в тім, що він з успіхом скінчив курс навчання в Мілушській народній школі». Віньєтка документу містить скромний рамковий орнамент, портрет Тараса Шевченка і пам’ятні слова його вірша «Учітеся, брати мої». Свідоцтво засвідчене символом попередньої епохи – печаткою «Луцкая уездная земская управа» з міським гербом-новотвором зразка 1911 р. у вигляді ратника віж вежами Луцького замку.

Шкільні документи 30-х ХХ ст., фото з історії сільських шкіл Угринова та Озерян, сучасні шкільні та садкові віньєтки, що походять з сімейних архівів волинян і надані музею для тимчасового екпонування, також неодмінно зацікавлять наших відвідувачів.

У день відкриття виставки з її матеріалами детально ознайомились запрошені дорослі лучани та учні Луцького вищого професійного училища на чолі з викладачем Стамбульською Оленою.

Виставка експонуватиметься протягом лютого – березня.

Адреса музею: Луцьк, вул. Йова Кондзелевича, 5.
Телефон для довідок: 72-33-71

Олена Бірюліна,
провідний науковий співробітник

Фото Максимова Леоніда