У Камінь-Каширському краєзнавчому музеї був проведений науково-освітній захід «Вишиванка: експонат, традиція, модний тренд». На основі музейної колекції його учасники мали можливість оглянути жіночі і чоловічі сорочки кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Учні ознайомилися з особливостями поліських сорочок, техніками оздоблення, кроєм тощо.

Для Камінь-Каширського Полісся кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. характерними були сорочки так званого уставкового крою, тобто з плечовими вставками, завдяки яким було зручніше зшивати деталі і «щоб сорочка тримала форму». Деколи сорочку шили з вузького полотна, тому для забезпечення достатньої довжини доточували нижню частину куском тканини, яку називали «підточка». Це було грубіше полотно, як правило, конопляне. Підточка могла бути менш вибіленою і зовсім не орнаментувалася по низу.

Комірець сорочки шили двох видів: відлогий і стоячий; обидва застібалися під саму шию і були декоровані орнаментом. Рукав на зап’ясті оздоблювався технікою художнього морщення, яка переходить у манжет.

Святкові сорочки поліські майстрині рясно оздоблювалися орнаментом. У жіночих сорочках більш прикрашеними є рукави і плечові вставки, у чоловічих – пазуха і комірець. Але й буденні сорочки виглядали естетично, бо були хоч скромно, та все ж декоровані орнаментом.

На Камінь-Каширщині поширені були такі техніки оздоблення як ткацтво та вишивка. Цікавою технікою ткацтва є «перебір», за допомогою якого поліські майстрині уміло комбінували різної довжини й ширини лінії, геометричні візерунки, які створювали загадкові декоративні мотиви.

Найпоширенішими техніками вишивання є вишивка «хрестиком», що, як впевнені полісяни, є не лише вишуканою оздобою, а й захистом від злих сил, також «занизування», коли нитки протягуються по всій довжині чи ширині тканини. Оригінальні стилізовані квіти створювали техніками «гладь» і «коса гладь».

Сорочки, представлені в експозиції, прикрашені рослинним й геометричним орнаментом. У рослинному орнаменті чітко проглядаються листки, стилізовані квіти: троянди, різнокольорові фіалки, цвіт барвінку, дерево життя тощо; геометричний демонструє різної форми і довжини лінії, ромби, квадрати. Майстрині, поєднуючи у вишивці рослинні, геометричні, а подекуди й зооморфні візерунки, створювали образи, закодовуючи в них весь навколишній світ.

Домінуючими кольорами орнаменту є червоний і чорний. Але в достатній мірі на вишивці присутні й зелений, синій, фіолетовий, бордовий, жовтий кольори, «щоб вишивка усміхалась, щоб ніби сонце вбирала».

Ознайомившись з виставковими сорочками, учні мали змогу продемонструвати свої вишиванки, розповісти про їх орнамент, історію створення, зачитати вірші, пригадати українські пісні про вишивку, прислів’я, приказки. Також відвідувачі охоче відгадували кросворд та активно спілкувались, обговорюючи роль вишиванки у сучасному світі.

Джерело: Камінь-Каширський краєзнавчий музей