У третій четвер травня громадськість відзначає Всесвітній день вишиванки.

Оригінальна колекція вишитих речей зберігається у фондах та експонується в експозиції Володимир-Волинського історичного музею. Зокрема, у його колекції налічується понад 40 вишитих сорочок, переважно у червоно-чорній кольоровій гамі.

Перша сорочка до фондів музею поступила у 1978 році із села Хмелівка Володимир-Волинського району. А останнє надходження було зроблено у березні 2020року – пані Ленартович передала сорочки, які вишила уродженка Холмщини М. П. .Гладчук із села Чомів Грубешівського повіту. Окрім сорочок, у музеї є вишиті рушники і скатертини.

Протягом багатьох років у музеї відбувалися виставки знаних володимирських вишивальниць Марії Ваврисевич. Віри Оніщук, та Івана Пархомука. Ми вдячні їм за їх творчість і талант.

Ідею акції «Всесвітній день вишиванки» у 2006 році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. А поштовхом до реалізації ідеї та святкування стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно одягав на пари, як і чимало інших студентів. Леся запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.

Узагалі ж історія вишивання має давнє коріння. На території України вишитий одяг відомий вже з 2 ст. до н.е. А на предметах декоративно-ужиткового мистецтва скіфів (4 ст. до н.е.), зокрема на відомій скіфській пекторалі та куль-обській вазі, помітні візерунки, які зустрічаються на українських вишивках – хрестики, кола, ромби. Вишитий одяг був і у племен сарматів, які жили на Півдні України.

Згадки про вишитий одяг на теренах України згадуються у творах візантійських письменників.

У 11 ст. у Києві існувала майстерня, заснована сестрою князя Володимира Мономаха – Ганною. У цій майстерні дівчата вишивали золотом і сріблом.

На українських вишивках переважають зображення геометричних елементів (ялинка, ромби, кола, хрести, хвилясті лінії води, геометричний , горизонтальні знаки землі),зображенням тварин: кінь, птахів: голуби, журавлі, качки, півні рослин (дерево життя — верба, дуб, явір та ін.; листя, плоди, «гарбузові листя», «хмелик» квіти: барвінок, лілея, троянда (рожа) ,змії .людей із ромбоподібними тулубами, хрестоподібними головами комахи: бджілка», павучок

В Україні налічувалось близько 100 видів і технічних прийомів вишивання (гладь, хрестик, низь, мереження, бігунець, плетіння) Найбільше уживані чорна і червона барва або чорна, червоногаряча і жовта. Часами долучають також зелену й синю. Рідко вживаються срібна, золота і сіра нитки.

Здавна волинська вишиванка славиться своєрідною красою. Переважають чіткі, прості геометричні візерунки. Ефект вишуканої простоти підсилюється тим, що для вишивання використовували найчастіше один колір ниток, наприклад, шили червоною ниткою на білій або сірій полотнині. Рослинні орнаменти переважають на півдні Волині.

Олена Черенюк,
провідна наукова співробітниця Володимир-Волинського історичного музею
Богдан Янович,
науковий співробітник Володимир-Волинського історичного музею

Фото Олександра Стемковського