В історичному музеї села Княгининок експонуються документи та музичні інструменти з особистої колекції Володимира Позняка, – повідомляють «Волинські Новини».

Екскурсію виставкою проводить директорка музею Ірина Сардак-Бондарук. Вона розповідає, що ідея організувати експозицію, присвячену Володимиру Позняку виникла давно. Однак, заважали різні труднощі. Необхідно було продумати концепцію виставки, зібрати та впорядкувати експонати.

Яким же було здивування авторів ідеї, коли під час підготовки вони переконалися, що ім'я людини, яка, фактично, відродила національні музичні інструменти майже не відоме в Україні. То ж, дуже символічно, каже працівник музею Андрій Бондарук, що виставка відкрилася саме 10 лютого — у день 80-річчя Володимира Йосиповича.

На виставці представлені інструменти, один лише перелік яких може викликати здивування і у фахівця. Тут і жоломаги, і зозулі, і козобаси, і терниці, і ще багато інших оригінальних і модифікованих творінь народу та майстра.

Ось, наприклад, раритетний «бугай». Цей дивовижний інструмент викликав зачарування у вибагливої європейської публіки, під час виступу ONUKA, хоча для нас тепер він є досить поширеним. А у часи Володимира Позняка кожен номер з «бугаєм» виглядав ледь не фіналом «Євробачення».

А ось – модифікований авторський деркач-буслик. Традиційний побутовий інструмент Володимир Позняк оздобив лелечим гніздом! Під час фіналу виступу, музикант крутив ручку інструменту, дорослий птах піднімав голову і вражений зал завмирав від звуків, які відтворювали лелече «клацання».

Представлені на виставці і різноманітні сопілки, окарини, ріжки та свистульки. На усіх — відбиток руки майстра. Адже Володимир Йосипович не лише створював інструменти, часто вигадуючи власні. Маючи унікальний слух, він ще й допрацьовував звучання створених іншими майстрами.

Окреме місце в експозиції займають документи та видання, пов'язані з життям Володимира Позняка. Це, наприклад, автобіографія, написана його рукою. З неї ми дізнаємося про складний шлях простого хлопця з села Стенжаричі, що на Володимир-Волинщині, який і на цілині попрацював, і бульдозером керував, і у далекому Душанбе вчився музики.

Вражає кількість різноманітних дипломів та подяк, які зібрали музичні колективи створені педагогом. Адже у ті часи багато хто наново відкривав для себе багатство української культури. То ж виступи «Джерельця», «Веселки», «Волинських візерунків» з народними інструментами збирали повні зали.

Потрібно відзначити і здобутки Володимира Позняка, як композитора та історика музики. Андрій Бондарук із захопленням розповідає, про подорожі Володимира Йосиповича волинським краєм, аби віднайти стародавні мелодії. Надихався він і сучасністю та намагався поєднати їх, доводячи, що народна музика та старовинні інструменти не втрачають актуальності і у ХХІ сторіччі.

На виставці є різноманітні збірники обробок на теми пісень композиторів нашого краю, наприклад — «Волинські візерунки», і на теми народних мелодій — «Волинська фантазія», і музичні присвяти Помаранчевій революції — «На Майдані». Більшість цих публікацій побачили світ завдяки дружбі Володимира Позняка з Сергієм Цюрицем, який переконав таки Маестро у тому, що цим безцінним скарбом необхідно поділитися з усіма любителями української музики.

«Фішкою» виставки є, безперечно, можливість почути звучання кожного експоната. За це велика вдячність синові Володимира Позняка. Володимир Володимирович, сам професійний музикант, не лише зберіг та збагатив батькову колекцію. Спеціально для виставки він зіграв на кожному інструменті. Записані звуки завантажили на Ютуб-канал музею. То ж біля кожного раритету розміщено QR-код, зісканувавши який можна почути, у прямому сенсі слова, звучання минувщини.

Фото Олександра Дурманенка.