Сьогодні, 6 грудня, о 2 годині ночі перестало битися гаряче і полум’яне серце вчительки та педагогині, біологині та екологині, колишньої співробітниці Музею історії сільського господарства Волині-скансену Середюк Ганни Яківни.

Музейні працівники Волині щиро сумують та висловлюють найщиріші співчуття ексочільнику Музею історії сільського господарства Волині-скансену Олександру Середюку з приводу тяжкої, непоправної втрати – смерті дружини Ганни Яківни. Разом з рідними та близькими розділяємо біль нашого спільного горя.

ВІЧНА ЇЙ ПАМ’ЯТЬ…

Довідково:
Середюк Ганна Яківна народилась 6 липня 1953 року в селищі Шацьк, Шацького (тоді Любомльського) району, Волинської області. В комуністичній партії не перебувала.

Трудову діяльність розпочала відразу ж після закінчення Шацької СШ школи. З жовтня 1970 року по серпень 1971 року працювала робітницею кондитерського цеху їдальні Шацького лісового технікуму; з серпня по грудень 1971 року – робітниця Шацького відділення Любомльського міжколгоспбуду; з грудня 1971 року по серпень 1972 року – касир Шацького відділення Держбанку СРСР. З 1972 по 1977 рік навчалась на біологічному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка, по закінченню якого одержала спеціальність – біолог, викладач біології і хімії.

Під час навчання в університеті брала участь у Всесоюзних наукових конференціях (м. Кіров, Росія – 1976 р; м. Вільнюс, Литва – 1977 р.), де виступала з науковими доповідями по проблемах екології і охорони навколишнього природного середовища.

З 1977 по 1983 рік працювала молодшим науковим співробітником лабораторії масових аналізів Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції.

З 1983 по 1988 рік – вчитель біології Маяківської (Княгининської) середньої школи Луцького району, а з відкриттям у вересні 1988 року Рокинівської ЗОСШ, перейшла на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи і, за сумісництвом – вчителя біології та екології до 2011 року.

Під час роботи в школі, з 1985 р. по 2009 рік, очолювала районне методичне об’єднання вчителів біології Луцького району, з 1988 по 2010 – член журі обласних олімпіад з біології. З 1989 року, першою в області, за власною програмою, започаткувала викладання курсу «Екологія» в школах. В 1994 році, вперше в районі, започаткувала роботу МАН (Малої академії наук) в Рокинівській школі. Була ініціатором і організатором створення агроекологічного ліцею на базі Рокинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів – розробила методичне забезпечення функціонування ліцею (структура, навчальні плани, програми спецкурсів); організовувала методичний супровід навчально-виховного процесу. Була активним членом обласної творчої групи вчителів біології з питань інноваційних технологій навчання, а також активним членом обласної творчої групи керівників шкіл з питань впровадження новітніх технологій навчання і управління навчально-виховним процесом. Її учні були переможцями і призерами районних (постійно), обласних, республіканських (двічі) олімпіад з біології.

За роботу на освітній ниві двічі удостоєна почесного звання: у 1990 році – «Відмінник народної освіти СРСР»; у 2001 році – «Відмінник освіти України». Неодноразово відзначена Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України (2001 р., 2006 р.), Волинської обласної ради (1999 р.), управління освіти Волинської обласної адміністрації (1990, 1993,1995, 2005, 2007, 2008, 2009 рр.). За 28 років педагогічної діяльності вивчила і виховала сотні юнаків і дівчат, які стали спеціалістами різних галузей і добродіями у житті.

З вересня 2011 року змушена піти з улюбленої школи і стати провідним науковим співробітником Музею історії сільського господарства Волині – скансен до початку «рейдерської атаки» на музей 2017 року. Під її керівництвом в музеї було оформлено унікальний зал «Природа Волині та екологія» площею 83 кв.м. Створила авторську виставку «Традиції молочного скотарства Волині», яка отримала високу оцінку в Департаменті АПК Волині. Написала сценарії та зуміла організувати кіно-відео зйомки декількох науково-популярних фільмів. Започаткувала «Екологічну стежку» на території Рокинівського денропарку, у якому провела повну інвентаризацію флори, зафіксувавши 136 видів декоративних дерев і кущів. Була активним учасником етнографічних експедицій по виявленню, вивченню та реставрації пам’яток дерев’яної архітектури. Її авторські екскурсії користувались надзвичайною популярністю серед відвідувачів Музею-скансен Волині і були неповторні та емоційні.

Завжди ініціативна і творча, небайдужа була до громадських і суспільних проблем. Її захоплення – подорожі. До 2000 року подорожувала з рюкзаком за плечима з друзями і учнями по Кавказу, Карпатах, Волині. Разом з чоловіком і однодумцями організовували роботу першого обласного туристичного клубу у м. Луцьку «Олімп», перші обласні масові сходження на гору Говерлу, так звані тоді «Говерляни». Захоплення спортом, яке прищепили їй вчитель фізкультури Семенюк В.М.. та тренер з греблі на байдарках і каноє Шевченко Т. Ю. (нині Заслужений тренер України), збереглись на все життя. Разом із сім’єю стала учасником І Всесоюзної спартакіади профспілок в номінації «Тато, мама і Я – спортивна сім’я» (м. Москва 1989 р., ), чемпіон області у своїй віковій групі з плавання брасом (2012 р., 2014 р.).

Одружена з 1976 року. Має двох повнолітніх дітей, які проживають окремо: син – Середюк І. О., економіст-кібернетик, математик; дочка – Середюк (Баранська) О. О., лікар-педіатр. Виростають і троє внуків, одна з яких навчається у ліцеї в США, здобувши на Всеукраїнській олімпіаді іменний Грант.

Пам’ять про неї залишиться у серцях багатьох її вихованців.

Родина, друзі, знайомі