22 березня відійшов у вічність Високопреосвященніший митрополит Ніфонт

Глибоким болем у серцях працівників музеїв Волині обізвалася сумна звістка про те, що обірвалася земна дорога Владики Ніфонта – величної духовної постаті в історії православної церкви, істинного сина Волинської землі, доброго пастиря і мудрого наставника, людини, яка багато зробила для розвитку культури волинського краю.

Працівники Волинського краєзнавчого музею та усіх музеїв Волині щиро сумують з приводу цієї гіркої, непоправна для Волині та її культури втрати. Ми завжди будемо вдячні Владиці Ніфонту за багаторічну благодійну підтримку діяльності Волинського краєзнавчого музею, Музею волинської ікони та інших музеїв волинського краю, значний особистий внесок у збереження пам’яток сакрального мистецтва у храмах Волині та відродження української культури і духовності.

Світла пам’ять про Владику Ніфонта назавжди залишиться у наших серцях.

Вічна йому пам’ять…

Спогад про Людину

Перше знайомство музейних працівників із о. Ніфонтом, тоді настоятелем Свято-Троїцького храму у с.Рудка-Козинська, відбулося ще у 80-их роках ХХ ст. Тоді до Волинського краєзнавчого музею ним були передані ікони XVIII ст. «Богородиця Одигітрія», «Христос Вседержитель», «Новозавітна Трійця», що пилилися на горищі церкви. Як радів Владика, коли через багато років побачив ці образи вже відреставрованими у Музеї волинської ікони. Митрополит Ніфонт освячував нове приміщення Музею волинської ікони і Його благословення допомагало працівникам сумлінно працювати. Перші наукові конференції та експедиції відбувалися не без фінансової підтримки Владики.

А скільки цінних пам’яток сакрального мистецтва поповнили збірку музею після експедицій по храмах краю, коли завдяки благословенним листам керуючого Волинською єпархією архієпископа Ніфонта, музейники потрапляли до храмів, досліджували їх, брали на облік цінні речі, а кращі з них передавалися до музею. Такого прикладу взаєморозуміння і підтримки церквою закладів культури не було ніде в Україні.

Нам по-доброму заздрили наші колеги і з повагою відгукувалися про нашого Владику. У найважчі для музею часи Він підтримував словом і ділом такий особливий музей. У ті роки можна було чекати радикальних рішень щодо долі єдиного в Україні музею ікони: немає приміщення – не потрібен музей, все роздати по церквах. Але Владика зайняв мудру, виважену, далекоглядну і правильну позицію збережені сакральні скарби Волинського краю мають бачити всі люди, вони повинні бути у музеї і слугувати духовному зростанню суспільства. Вже тоді непоодинокими були випадки, коли священики з районів привозили прямо до музею поруйновані ікони, пояснюючи, що мають «указ» Владики про таку передачу. Владика став ініціатором відновлення традиції хресних ходів до Холмської Чудотворної ікони Богородиці. Він особисто брав у них участь, своєю присутністю надихав прочан на щирі молитви і щедрі пожертви на реставрацію волинських святинь.

Ми завжди були раді бачити Владику на виставках і конференціях, презентаціях і тематичних заходах. Ніколи Він не приходив з порожніми руками. На таких урочистостях музею були подаровані більше двадцяти стародруків, плащаниця, скатертини і килим ручної роботи волинських майстринь.

Останнім дарунком стала колекція з більш як сотні сувенірних пасхальних яєць.

Ми дорожимо гостинцями, які привозив зі Святої землі «дєдушка» – так сам себе називав Владика у приватних зустрічах з працівниками музею. Завдяки Його особистим старанням Волинь має унікальні книги, факсимільні видання – Пересопницьке Євангеліє, Луцькі Євангеліє і Псалтир, з якими можна ознайомитися у Музеї волинської ікони.

Життя переконує у вірності твердження про те, що добро твориться добрими людьми і тримається завдяки їх сумлінню, твердості духу, принциповості. Авторитет Владики Ніфонта був незаперечним для всіх. Він умів навчити, розрадити, допомогти кожному. Його тепла посмішка вселяла віру і надію на краще.

Нам невимовно жаль від такої непоправної втрати… Вічна пам’ять…

Працівники Музею волинської ікони