Під такою назвою 21 березня, в сонячний недільний день в експозиції просто неба «Козацький зимівник» Музею історії сільського господарства Волині-скансен, що в селищі Рокині Луцького району відбулося інтерактивне свято весняного рівнодення під назвою «Весна іде-мир несе!».

Людина – дитя Природи, Всесвіту і Творця. «І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою нашою…». Отже, вона наділена від Природи особливою любов’ю до Землі, до Води, до Сонця. Тобто, наш народ пов’язував себе із діями високих небес. Тому в рамках селянської звичаєвості відбувалося вшанування пір року.

Весняне рівнодення на сьогоднішній день вважається одним із самих цікавих і унікальних явищ природи. Цього року воно потрапляє на другу половину березня, коли Сонце переходить з південної півкулі в північну. 

У цей день світло і темрява розділяються порівну, по 12 годин. Вже в наступні години і дні подовжуватиме тривалість світлового дня аж до 21 червня – дня літнього сонцестояння. Адже з цього часу, день збільшується на макове зернятко, на курячий крок, на гусячу лапку. Вважалося, що саме з цього дня починаються поновлення в природі: перший весняний грім, набухання бруньок на деревах, буйне проростання зелені.

Рівнодення – це не тільки астрономічне явище, але і важливий період року в культурі різних народів. Здавна саме цього дня наші предки святкували настання весни, які були сповнені важливим сакральним змістом - перемоги світла над пітьмою, пробудження всього живого і початку нового життя. Це свято ще називали святом Ярила - на честь бога Сонця, кохання та весняної пристрасті і  родючості. Урочисто святкували праслов’яни весняне свято Я Р И Л И . З прийняттям християнства стародавнього Ярила замінили на Гаврила. Образ Ярила уявляли молодими гарним парубком. Яри-ор – або Яр-хміль – це чоловічий образ Весни, піди пара дівчині – весні. Не допускалося самотності на весні, коли все пробуджується у природі та парується для продовження роду.

Саме в цей день і час холодний вітер діймав до кісток. Така погода ніби показувала, що Зима не бажає здавати свої позиції і всіма силами намагається затриматись ще хоч би на день-два. Та молитви-славлення до Всесвіту і рідних Богів Волинської громади РІДНОВІРів «Лада», які проводили тут святу годину, славлячи бога весняного сонця Ярила, спонукали стихію поступитися весняному сонцю. Весняне сонечко ласкавим променем нагадувала всім, що весна уже йде, «я уже на порозі…».

Рунтато Микола пригостив печивом у вигляді жайворонків. Дітки, які отримали такі солодощі закликали ранніх пташок та весну.

Адже Весна іде – мир несе!

P.S. Свято пройшло більш успішніше та яскравіше, коли б працювали, як у кращі роки науковці Музею. Але, на жаль, у зв’язку з тим, що обласна рада протягом останніх п’яти років щораз скорочує фінансову дотацію Музею, науковці і екскурсоводи також скорочені. Таким чином, відвідувачі задовольнялися самоорганізацією у проведені свята.

Олександр Середюк,
директор Музею,
член Національної спілки краєзнавців України