Під таким гаслом відбулося інтерактивне обрядодійство весняного рівнодення в експозиції просто неба «Козацький зимівник» Музею історії сільського господарства Волині-скансен, що в селищі Рокині Луцького району.

Цього року дирекція Музею-скансена внесла корективи у проведені традиційного весняного свята. В програмі було введено спершу козацьку толоку: «Свій парк – своїми руками». Разом з працівниками музею, козаки ГО «Велике козацьке коло» до обіду працювали дружньо по благоустрою у парку «Байрак» та експозиції просто неба Музею.

А потім уже розпочалось інтерактивне обрядодійство весняного рівнодення, свято Ярила, свято Першої борозни. Під час Свяченої години Рунтато Волинської громади «Лад» Микола розповів суть проведення цього древнього свята наших предків.

Людина – дитя Природи, Всесвіту і Творця. «І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою нашою…». Отже, вона наділена від Природи особливою любов’ю до Землі, до Води, до Сонця. Тобто, наш народ пов’язував себе із діями високих небес. Тому в рамках селянської звичаєвості відбувалося вшанування пір року.

Весняне рівнодення на сьогоднішній день вважається одним із самих цікавих і унікальних явищ природи. Цього року воно потрапляє на другу половину березня 17-19 числа, коли Сонце переходить з південної півкулі в північну.

У цей день світло і темрява розділяються порівну, по 12 годин. Вже в наступні години і дні подовжуватиме тривалість світлового дня аж до 21 червня – дня літнього сонцестояння. Адже з цього часу, день збільшується на макове зернятко, на курячий крок, на гусячу лапку. Вважалося, що саме з цього дня починаються поновлення в природі: перший весняний грім, набухання бруньок на деревах, буйне проростання зелені. У день весняного рівнодення на північному полюсі Землі вперше за 6 місяців сходить Сонце.

Весняне рівнодення є початком нового року для багатьох країн на Землі, яке має назву Навруз. Свято відзначають в деяких іранських, тюрксьських та кавказьких народах, що були колись під владою Перської імперії.

День весняного рівнодення люди святкують лише у північній півкулі, а в південній – осіннє. Також існує повір'я, що день рівнодення (20 чи 21 березня) прогнозує схожу погоду на наступні 40 днів.

Всі звикли вважати, що в день рівнодення ніч та день однакові за тривалістю часу. Насправді цього дня Сонце візуально знаходиться довше над Землею завдяки ефекту атмосферної рефракції, через що день на кілька хвилин довший за ніч.

Проміжок часу між двома рівноденнями називається тропічним роком і становить приблизно 365,2422 сонячних діб. Така різниця накопичується і за 4 роки становить 1 добу – той самий зайвий день високосного року.

Сонце в цей день сходить лише строго на сході і заходить строго на заході (з мінімальною похибкою). Цей день вважається астрономічним початком весни, а також Днем астрології, приурочений до початку астрологічного року, коли Сонце вступає в знак Овна.

Також у весняне рівнодення закликають не сваритись, пробачити всім образи та очитистити своє тіло, думаючи лише про хороше. Позитивним для вас буде прибирання будинку. Ну а якщо ви поставите в "новому році" перед собою ціль, сьогодні найсприятливіший день для початку її втілення.

Рівнодення – це не тільки астрономічне явище, але і важливий період року в культурі різних народів. Здавна саме цього дня наші предки святкували настання весни, які були сповнені важливим сакральним змістом - перемоги світла над пітьмою, пробудження всього живого і початку нового життя. Це свято ще називали святом Ярила - на честь бога Сонця, кохання та весняної пристрасті і родючості. Урочисто святкували праслов’яни весняне свято Я Р И Л И. З прийняттям християнства стародавнього Ярила замінили на Гаврила. Образ Ярила уявляли молодими гарним парубком. Яри-ор – або Яр-хміль – це чоловічий образ Весни, піди пара дівчині – весні. Не допускалося самотності на весні, коли все пробуджується у природі та парується для продовження роду.

«Весну діждали – заспівали.
Колесом, колесом сонечко вгору іде.
Ярило весну веде.
Весну веде, зиму жене.
Весну веде крутим калачем,
А зиму жене ясним мечем.
Теплим вітром, дрібним дощиком».

Напередодні того дня погода була мінлива із холодним поривчастим вітром. А в цей день, сонечко зранку засвітило так, що ніхто уже не сумнівався у весняній теплій погоді. Тому зранку почали з’їжджатися у скансен старий і малий, хлопці і дівчата, козаки і козачки, щоб провести величне свято весняного рівнодення.

Науковці Музею написали сценарій проведення свята, який разом з учнями Рокинівської НВК, вихованцями Волинської федерації Спас (Сергій Гаврилюк) та гостями, що приїхали з Луцька успішно реалізували у скансені. РунТато Волинської громади РІДНОВІРів «Лад» Микола, виконав роль «волхва» і провів основний ритуал славлення Бога весняного сонця Ярила. І сонце ніби відчуло сильний енергетичний порив однодумців, спонукавши Природу щиро розгорнути двері весняному сонцю.

Образ весняного Бога Ярила успішно зіграв молодий і стрункий Голова Волинської федерації Спас - Сергій Гаврилюк, який заквітчаний вінком із житнім снопом, обійшов присутніх та учасників свята з побажанням на щастя і добро, урочисто прочитав такі слова:

Гой-єси, ти сонце ясне,
Яре-яре, младе, красне!
Ти ся ходиш-походжаєш Яву з Правою єднаєш!

Яр-Ярило, Батьку й брате,
Русь прийшла Тебе вітати,
Коловодами, піснями,
Ще й багатими полями!

Гой Ярило! Буйний, сильний!
Білий кінь твій — бистрий, вільний.
Жито в шуйці тримаєш,
Серп в десниці підіймаєш!

Ти іди-іди Ярило,
Красне весняне світило!
Ти іди-іди Ярило,
Подаруй нам буйну силу!
Ти іди-іди Ярило, аби жито в нас родило!
Слава Ярилу! – 3 р.

Потім в коло вийшла молода дівчина та промовила:

«Ой Леле-Ясна, Діва красна! Дружина Ярила, Ти любов породила! Прийди до нас, Мати-Весну закликати, Весну закликати, Мороз проводжати!
Ой Леле красива, Діва вродлива!
Виряджай свого мужа, в нього сила є дужа!
Ти виходь із Ярилом, Богом нашим Джурилом,
Хай земля воскресає, хай життя проростає!».

Опісля Волхв бере в десницю серп, в шуйцю — сніп жита-пшениці, обмолочує колоски в кошик для посіву і примовляє:

Прийми, рідна землице,
Нене- годівнице!
Прийми жито-пшеницю,
Зроди нам пашницю!
Хай в полях буде колосся,
Хай багатий буде Овсень!

А потім, розпочали роздавати смачне тістечко у вигляді пташок. Взявши таке печенько, діти почали закликати жайворонків, перших ластівок, які прилетіли із вирію.

Після чого, вся громада переходить до поля. Бувалі козаки на чолі з отаманом «Горою» запрягаються у шлею, за чепіги береться козак Олександр і під дружні оплески решти присутніх та енергетичне підбадьорення орють ниву, яку потім засіває волхв Микола.

Такий ритуал «Першої борозни» наші предки здійснювали понад шість тисяч років тому, в епоху Трипільської цивілізації, пам’ятки якої знайдені і у нас, на Волині (с.Голишів, с.Ратнів Луцького району).

На завершення свята перед присутніми під дружні оплески виступили діти федерації Спас, серед яких були і дівчата.

А тим часом, козаки уже приготували справжній козацький куліш, яким почастували всіх учасників свята. Тепер всім уже було зрозуміло, що день стає більшим за ніч і темряву, як і те, що весна іде – і мир принесе!

Ой, дай Боже
Весну почати!
Красну величати!
Світлом засівати!
Сили Божої набрати!
Пр-в (тричі):
Пробудилися, йдемо!
В серці світло несемо!
Рід наш красний величаємо!
На вершину підіймаємо
Україну прославляємо!
Весь Наш Божий Світ!