21 жовтня у Маневицькому краєзнавчому музеї відбулася презентація виставки картин відомої волинської художниці, кавалера ордена княгині Ольги ІІІ ступеня Валентини Михальської.

   У дитинстві підступна хвороба прикувала дівчину до інвалідного візка. Проте сила волі, жага до життя, оптимізм допомогли не впасти духом, розкрити мистецький талант.

   Сьогодні у творчому доробку Валентини Михальської понад тисячу робіт, частина яких експонувалася як в Україні, так і за кордоном. У 1994 році художниця стала першим лауреатом обласної мистецької премії Йова Кондзелевича за створення низки волинських пейзажів і натюрмортів. Хисту бачити прекрасне у житті і відтворювати його на папері Валентина Михайлівна навчає школярів у рідному селі Хворостів Любомльського району.

   За словами директора Волинського краєзнавчого музею Анатолія Силюка, Валентина Михальська є прикладом для наслідування не тільки для людей з обмеженою дієздатністю, а й цілком здорових.

   Відкриття персональної виставки зібрало багато гостей. Серед них і завідувачка Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки Віра Комзюк. Вона підкреслила, що музей уже більше 20 років співпрацює із художницею. Результатом цієї співпраці стала низка портретів членів родини Косачів, ілюстрації до поеми «Козачка Олена» Олени Пчілки та до дитячих віршів Лесі Українки. У планах музею - видати «Лісову пісню» з ілюстраціями Валентини Михальської.

   Книжкові ілюстрації – окрема грань творчості художниці. У Маневичах також відбулася презентація дитячої книжки Валентини Штинько і Валентини Михальської «Що забула борсучиха». Це третій доробок для дітей цього творчого тандему. Попередні книжечки «Давай дружити» і «Мартинове щедрування» мають неабиякий успіх у маленьких читачів.

   Присутня серед гостей Валентина Штинько зауважила, що зазвичай спочатку пишеться вірш, який потім ілюструється. У даному випадку все було навпаки. Готові малюнки з папки надихнули відому журналістку газети «Волинь нова» на поетичну творчість для малят.

   Всім було цікаво почути саму Валентину Михальську. Художниця в інвалідному візку найперше попросила для таких, як вона, розуміння і підтримки. «Ми хочемо бути самостійними і незалежними, нас не треба шкодувати. Мені важлива критика».

   Із захопленням згадувала вона ті часи, коли в області діяла «творча лабораторія» для обдарованої неповносправної молоді. Лише раз на рік вони збиралися разом, але це було величезним зарядом для подальшої творчості. Саме там Валентина Михальська познайомилася із маневичанкою Наталкою Шишолік, яка, до слова, однією з перших прибула у виставкову залу і мала змогу поспілкуватися з давньою подругою.

   Цей рік для художниці особливий: 15 серпня їй виповнилося 50 років. 100 робіт на виставці - це лише десята доля зробленого. Але всі вони свідчать про особливе, я б сказала, сонячнопроменисте світобачення авторки. Різножанрові роботи – портрети, пейзажі, натюрморти, - виконані олією, аквареллю, кольоровими олівцями, у техніці туш-перо, пробуджують світлі й добрі почуття. Відвідувачі надовго зупинялися біля «Автопортрета у капелюшку», «Озера білих лілей», «Сходу сонця», «Весни»…

    «Я люблю Україну, українців і хочу, щоб вони були щасливими», - каже художниця. І їй віриш, як нікому. Бо такі люди не здатні на лицемірство.

Джерело: Маневицька районна газета „Нова доба”