До 50-річчя Маневицького краєзнавчого музею в селищі відбудеться низка заходів за участю делегації зі США, Ізраїлю та Канади, яку очолює син єврея, котрому дивом вдалося врятуватися під час Другої світової. Напередодні, 2 листопада, члени делегації презентували проекти міжнародної організації «Українсько-єврейська зустріч» у Волинському краєзнавчому музеї, – повідомляють «Волинські Новини».

Насамперед директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк підкреслив, що в рамках співпраці з єврейською діаспорою в США вдалося поповнити колекцію музею в Маневичах новими експонатами, зокрема стендами із зображеними на них фотографіями повсякденного життя єврейської общини ще до Другої світової війни, а також організувати міжнародні конференції та фестивалі.

«Сьогодні ми хочемо поговорити про те, як волинська єврейська громада, мешкаючи за кордоном, пам’ятає свою історію, популяризує її та робить значний внесок у промоцію українсько-єврейської історії за кордоном, зокрема в США, Канаді та Ізраїлю», – сказав Анатолій Силюк. Та висловив сподівання, що праці, реалізовані завдяки організації «Українсько-єврейська зустріч», заснованій у Канаді, зацікавлять широке коло місцевих дослідників, істориків та студентів і підштовхнуть їх до дій щодо відкриття давно забутих подій. Зараз це можна зробити завдяки ще поки живим свідкам багатьох трагічних подій довоєнного часу та періоду Другої світової.

«Потрібно шукати шляхи, аби поглиблено вивчати історію нашої Волині, України в контексті внеску єврейської громади», – наголосив директор Волинського краєзнавчого музею.

Директор Маневицького краєзнавчого музею Петро Хомич, своєю чергою, розповів, що майже 10 років тому познайомився зі Джойсом С’юзелом, який приїхав на Маневиччину зі США разом зі своїм сином, аби відвідати рідну землю, де народився та виріс його батько.

Так, Шеппе С’юзел народився в Маневичах у 1924 році та після того, як пережив жахіття Другої світової війни, емігрував до Америки, де змінив ім’я на Сем’юель.

Станом на 1924 рік у Маневичах проживали 4 тисячі євреїв, із яких до закінчення війни дожили лише 160. Наймасовіше знищення місцевих євреїв припало на 5 вересня 1942 року, коли 3 тисячі євреїв, переважно жінок, дітей та осіб поважного віку, розстріляли та захоронили на місці розстрілу, багатьох – заживо.

«Одним із тих 160, які вижили, був мій батько… І от у квітні 2010 року я разом із моїм 22-річним сином повернулися до нашого родинного коріння – до Маневич, Рафалівки та Рожищ. Ми не знали, що на нас чекає. Але навіть, якщо наша історія була трагічною, ми повернулися, щоби вшанувати мертвих і спробувати дізнатися більше про їхнє життя до війни», – пригадав Джойс С’юзел.

Він зазначив, що під час зустрічі з Петром Хомичем останній попросив його посприяти у створенні в Маневицькому краєзнавчому музеї спеціальної виставки про довоєнне життя містечка.

«Я сподіваюся, що стенди, які ми створили, будуть експонуватися у Маневичах протягом тривалого часу, щоби ми ніколи не забували про трагедію, що сталася більше 70 років тому», – акцентував Джойс С’юзел, який, до речі, є автором міжнародного проекту «Моя земля – земля моїх батьків».

Також на заході йшлося про нещодавно виданий буклет «Більш, ніж тисячоліття єврейської історії та культури в Україні. Приклади із канадійської пересувної експозиції «Мандрівка крізь віки». З глибини віків до 1914», двотомник «Синагоги в Україні. Волинь», який містить розповіді про 39 наявних і 302 знищених храмів у 23-х містах і селищах.

Зараз «Українсько-єврейська зустріч» розробляє виставку для експонування в Королівському музеї Онтаріо в Торонто та започатковує забезпечення українських музеїв експозиційними матеріалами про спільну єврейсько-українську історію.

Відео ПАТ НСТУ ВРД: