До Дня захисників і захисниць України у Волинському краєзнавчому музеї відбулася історична година «Дівчата зрізають коси». Наукові співробітники музею та дослідники 12 жовтня розповіли про участь та роль жінок у війську від часів УНР та по сьогодення. Про це повідомила кореспондентка Район.Історія.

Захід розпочала старша наукова співробітниця науково-експозиційного відділу новітньої історії Волині Яна Лис лекцією про жінок в армії УНР та УГА, зокрема про Олену Степанів, Харитину Пекарчук, Анастасію Гудимович та Марію Тарасенко.

Родина Тарасенків. Марія Тарасенко (?–1922) – крайня праворуч

Останні входили до підпільної організації «Козача рада». Під час історичної години, окрім унікальних світлин цих жінок, науковиця продемонструвала й Витяги із постанови про закінчення слідства у справі участі в підпільній організації від 22 серпня 1922 року.

Анастасія Гудимович (1899–1922)

Дослідниця та головна спеціалістка Західного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам'яті Леся Бондарук поділилася вражаючими фактами із життя лицарок ОУН та УПА.

За її словами, УПА – єдина в історії повстанська армія, яка зуміла утворити власну систему нагород. Її запровадили в 1944 році наказом Головного військового штабу УПА, затвердили Українською Головною Визвольною Радою.

Серед 1102 жінок нагородили лише 60, 16 із них – волинянки.

• Золотим Хрестом Заслуги – 1 жінка із 31 особи;
• Срібним Хрестом Заслуги – 22 жінки із 122 осіб;
• Срібним Хрестом Бойової Заслуги 1 класу – 2 жінки із 76 осіб;
• Бронзовим Хрестом Заслуги – 37 жінок із 255 осіб.

Єдиною жінкою, яку нагородили Золотим Хрестом Заслуги (1945) була волинянка Олена Мостович (псевдо «Верба», «Круча») – організаторка та керівниця Українського Червоного Хреста на Північно-західних українських землях (ПЗУЗ), членкиня Крайового проводу ОУН на ПЗУЗ, лицарка Срібного Хреста Заслуги (1952) (посмертно).

Олена Мостович (1915–1945)

Завідувачка відділу музейного розвитку та екскурсійного забезпечення Валентина Машлай познайомила присутніх з особистою історією уродженки села Забороль Луцького району, повстанки Тетяни Байди-Барбелюк (Дейнеги). За вірші про любов до України та «промовисте» фото у національному вбранні 16-річну дівчину викликали на допит, як виявилося органам НКВД її здав місцевий.

Тетяна Дейнега (зліва) та Рая Мохнюк, 1948 р.

Юна дівчина витримала всі допити у сумнозвісній Луцькій тюрмі, колонію для неповнолітніх злочинців у Львові та зрештою Колиму. Восени 1951 року Тетяна повернулася в рідне село. Згодом працювала лікарем-гінекологом та проживала в місті Калуш.

Завідувач науково-експозиційного відділу новітньої історії Волині Богдан Зек завершив історичну годину про жінок, які боронять наші терени в сьогоденні та поділився цікавою статистикою чисельності українок у військових формуваннях.