15 травня у теплій душевній атмосфері відбулося у Володимир-Волинському історичному музеї відкриття виставки пам’яті художника Сергія Литвинчука, роботи якого нині розійшлися по приватних колекціях, – повідомляє Інформаційне агентство Волинські Новини.

   Твори члена Спілки художників України Сергія Литвинчука є окрасою приміщень багатьох організацій і установ Володимира-Волинського та області, перебувають у приватних колекціях України, Польщі, Австрії та Австралії.

   Його художні панно прикрашають волинський санаторій «Лісова пісня». Оригінальні кам’яні тумби-знаки, встановлені на території сучасного історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир» - теж робота невтомних рук Сергія Литвинчука.

   Науковий працівник музею Ганна Доскоч розповіла біографію художника. Народився Сергій Литвинчук 19 травня 1955 року у селі Красностав, Володимир-Волинського району. Після закінчення восьмирічки навчався у Яворівському художньо-ремісничому училищі, на відділенні художньої різьби по дереву, працював різблярем у Республіканському музеї архітектури та побуту, у сувенірному цеху лісгоспзагу, володимир-волинській художній майстерні. Помер Сергій Литвинчук у віці 58 років.

   У музеї зібралися його друзі та шанувальники творчості. Пригадували, яким був Сергій Литвинчук, як жив і творив. Директор Володимир-Волинської художньої школи Адам Михалик, говорячи про Сергія Литвинчука зазначив, що його життєвий і творчий досвід були злиті у єдино: «Він жив творчістю, мріяв ідеями і жив ними. Його мистецтво пройняте монументальністю і носить навіть сакральний характер. Сергій – різноманітна особистість: живописець, скульптор, художник-декоратор. Він як яскрава зірка, а його творчість – це яскравий мистецький спалах. Я не раз бачив, як він працював з деревом, як він уміло швидкими рухами надавав дереву форми. Здавалося, він чітко уявляв, що має зробити і руки механічно відтинали зайве, залишаючи потрібне».

   Адам Михалик розповів, що одну із композицій, яка прикрашала центральну залу головного поштового відділення княжого міста, знищили – замалювали. На композиції була зображена Леся Українка і герої її творів. Ще одну настінну композицію хотіли перемалювати у Суходільській школі, але після того як Адам Михалик розповів про те, хто її намалював і яка її вартість, передумали це робити. Олександр Ромащук – друг художника, поділився спогадами про нього, зазначивши, що він був доброю людиною, творчою, безвідмовною у допомозі іншим та щирим у спілкуванні з друзями.

   Володимир-волинський художник Ігор Мацюк розповів, що познайомився з Сергієм Литвинчуком у 1988 році, коли приїхав з Одеси на святкування тисячоліття Володимира-Волинського. А вже згодом, коли сам оселився у княжому місті, часто спілкувався із Сергієм і навіть разом працювали. «Він був чудовою людиною, дуже відповідальним, не тримав у душі секретів і як старший колега міг поділитися ідеями», - пригадує Ігор Мацюк. Пану Ігорю теж прикро, що на місцевій пошті знищили роботу Сергія Литвинчука: «В епоху постсовкового ідіотизму це ще треба було додуматися, щоб знищити таку роботу. Я не розумію таких людей, які в них цінності і про що вони взагалі думають».

   Від імені Володимир-Волинського історичного музею Ганна Доскоч висловила подяку Юрію Бражнікову та Володимиру Кравчуку, які люб’язно зі своїх приватних колекцій надали роботи Сергія Литвинчука для організації виставки. Володимир Кравчук, своєю чергою, висловив побажання аби місцева влада впорядкувала територію навколо будинку в якому жив і працював Сергій Литвинчук, адже останній часом вона є занедбаною.