Про це написала Наталія Малімон у газеті «День»:

Нині картинна галерея, яка починалася з відділу краєзнавчого музею, вже давно має статус окремого Художнього музею. І розташований музей у тому ж колишньому шляхетному будиночку на території Луцького замку, з якого і починалося перше музейне зібрання картин. Навіть коли картинна галерея вже діяла у Луцьку, за її скарбами сюди приїжджали представники з Києва, Львова, Санкт-Петербурга, і тільки завдяки чесності та героїзму музейних працівників (про що нині розповідають легенди) на Волині залишилися твори, які є гордістю і художнього музею, і будь-якої збірки загалом. Був ще період у «житті» картин, коли їх вивезли з будиночка у Луцькому замку й помістили у... колишньому морзі міської клінічної лікарні, де майже стовідсоткова вологість, низька температура... Це теж окрема сторінка в історії музею, коли завдяки старанням багатьох людей, і зокрема мистецтвознавця Миколи Черенюка, картини таки вирвали з могильного холоду... Виставка «Музейне кредо Миколи Черенюка. До 75-річчя від дня народження» в рамках проекту «Музейники» і розповідає про цю особистість у трьох аспектах: як про художника, педагога та музейника.

Як ідеться в довідці, підготовленій до виставки, «Микола Іванович зайняв помітне місце в історії культури та освіти міста Луцька, Волині та України. Він виплекав одну із перших, поряд із львівською, в західному регіоні картинну галерею: впровадивши прогресивний вітчизняний та європейський досвід, створив науково обґрунтовану, естетично виважену, емоційно багату художню експозицію, представивши в хронологічному порядку не досить насичену колекцію музею, відібравши раритетні твори знакових митців світових та українських мистецьких напрямків та шкіл. Широко проілюструвавши основні етапи та закономірності розвитку живопису, графіки та скульптури, він вперше вичленив і помістив в експозиції кращі твори волинських живописців ХХ століття. Згодом експозицію доповнили твори відомих українських митців, відібрані Черенюком в Дирекції художніх виставок України у Києві. Картинна галерея у Луцьку набула популярності не лише на регіональному рівні, а й серед поціновувачів мистецтва близького і далекого зарубіжжя. Художники рахували за честь виставлятися в Луцьку. Навколо галереї вдалось об’єднати однодумців, людей небайдужих до власної історії, народних надбань. Саме в ці роки було сформовано вишукану колекцію українського образотворчого мистецтва, унікальних зразків народно-ужиткового мистецтва, волинської школи іконопису, писанкарства, вишивки тощо. Микола Іванович був серед небагатьох українських патріотів, які на межі ХХ і ХХІ століття повернули в мистецький простір унікальну ікону Холмської Богородиці, пам’ятку ХІ століття світового рівня, святиню українського народу».

Замлиння. Фото Віктора Чухрая

Його ж власна персональна виставка відбулася лише через три роки після його смерті у ранньому віці. З 2011 року на батьківщині Черенюка у селі Замлиння Любомльського району, проходить щорічний Міжнародний пленер іконопису.

Фото надані автором.