1 березня 2016 року у Просвітянській світлиці Волинської крайової організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка відбулася презентація збірочки поезій Лесі Українки «Слово, моя ти єдиная зброє…» для українських військових, підготовленої до друку науковцями Волинського краєзнавчого музею та його філіалу – Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки.

   Збірочку поезій Лесі Українки представили директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк – член Ради правління ВКО ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка, та головний хранитель фондів Волинського краєзнавчого музею і лесезнавець Наталія Пушкар. Також Наталія Юхимівна представила для гостей та учасників зустрічі книжечку поезій «Олена Пчілка – дітям».

   Почесними гостями на зустрічі були безпосередні учасники АТО – Петро Ковальчук, Павло Каращук і Богдан Бальбуза – молоді хлопці, що у різний час воювали на Сході України.

   Запрошені гості, просвітяни, учасники зустрічі, студенти і викладачі історичного факультету та Педагогічного інституту Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, мали можливість почути поезію Лесі Українки, «зануритися» у світ її думок та ідей, обмінятися враженнями в затишній атмосфері, що панувала у Просвітянській світлиці. 

   Богдан і Петро розповіли, що перебуваючи в зоні АТО відчували гострий дефіцит у будь-якій україномовній книзі. Особливо зазначили, що, навіть, у ближньому тилу, не можливо було роздобути літературу, а читати хотілося щоб, хоча б трішки відпочити від того негативу, який оточував їх щодня.

   Павло уважно передивися книгу, перечитав кілька віршів і звернувся до Наталії Юхимівни, як укладача, вражений тим, як точно підібрана поезія Лесі Українки під той настрій, який переживають солдати на фронті: про те, як мріється, про силу духу, про найцінніші речі у житті. І зауважив, що така книжка потрібна не лише бійцям АТО, але й кожному із нас, пересічних українців, адже поезія, зібрана у ній дозволить пам'ятати кожному щоденно, що в країні війна, що десь далеко гинуть люди.

   Анатолій Михайлович Силюк подарував кожному із бійців збірочку поезій Лесі Українки, яку він трепетно називав «Лесиним Кобзарем».