На кого схожа Феміда у луцькому апеляційному суді? Який раритет тут бережуть мов зіницю ока? Коридорами якої поважної установи досі бродять привиди судочинства часів панування на наших землях Польської держави? Розгадати ці таємниці можна тільки в одному музейному закладі. Він, кажуть, єдиний такий в Україні, – пише „Волинська газета”.

   Ідеться про музей становлення судової влади Волині у стінах Апеляційного суду у Волинській області. Відтак і апеляційний суд у нас – унікальний. Тим, що точно єдиний, куди ходять не вершити долі, не добиватися справедливості, а … на екскурсію.

   Одна з найдосвідченіший служителів Феміди – суддя Оксана Завидовська-Марчук, вона ж секретар судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду у Волинській області, і є тією людиною, котру можна назвати ідейним сподвижником появи подібного закладу. Саме під її керівництвом кілька літ тому працювала робоча група, яка збирала матеріали та ретельно досліджувала постання судочинства на Волині, ведучи активний пошук раритетів.

   … Найцікавішим експонатом музею суду, на думку Оксани Григорівни, є оригінал судової присяги часів перебування Волині у складі Російської імперії (1796-1919). З нього тут зазвичай починають екскурсію. Пожовтілий від пороху історії ще дореволюційний папір, яким припадав на одному з луцьких горищ, брали до рук учасники судового процесу. Кожен із них мусив прочитати чи повторити: «Обіцяю і клянуся перед всемогутнім Богом та святим його Євангелієм і животворящим Хрестом…».

    «Сьогодні у суді теж є присяга,– каже Оксана Завидовська-Марчук. – Але зверніть увагу: тоді людина теж приходила в суд і клялася. Та – перед ким? Перед Богом! А що нині кажемо?.. Умовно щось на кшталт: «Буду казати правду і нічого, крім правди…», інакше, мовляв, Кримінальним кодексом передбачено відповідальність… А хіба ми рідко чуємо неправду в судовій залі? І чи завжди за брехню несуть відповідальність? Правда перед Богом – це інша справа!».

   …Луцька Феміда (богиня правосуддя) не схожа на офіційний усталений образ символу судочинства України. Коли скульптор Микола Головань отримав завдання виготовити скульптуру Феміди для музею, автори ідеї та сам майстер довго міркували, якою вона має бути. «І тоді я сказала, – згадує Оксана Завидовська-Марчук, – що не хочу кокетливої богині. Зверніть увагу: наша «офіційна» Феміда дещо такою здається. У європейців – якась насуплена… А вона, на мою думку, має бути безпристрасною, строгою. Скульптор дослухався: і наш образ Феміди, увічнений Голованем, – строгий і скромний, як українська жінка».

   …Найсвіжішою знахідкою музею є документ, який спростовує версію про те, що апеляційний суд діяв на Волині лише з 1939-го року: на початку ХХ ст. на наших теренах функціонував військовий апеляційний трибунал, який переглядав судові справи. А найдавніша згадка про луцьке судочинство, та й волинське загалом, сягає часів князя Любарта. І вершили його – у стінах Луцького замку.

   …У період перебування Волині під владою Польщі окружний суд розташовувався у споруді, де сьогодні знаходиться Луцький гарнізонний військовий госпіталь! У нинішніх лікарняних палатах волинські служителі Феміди того часу вершили долі волинян, що сіли на лаву підсудних.

   …Коли 9 листопада 1945 р. член облсуду Катерина Зірко не прийшла на роботу і «відбула невідомо куди», матеріали про самовільне залишення нею робочого місця, за велінням голови облсуду, передали до народного суду – для притягнення до кримінальної (!) відповідальності, «згідно з Указом Президії Верховної ради УРСР від 26 червня 1940 р. п.5 ч. 1»/

   Найчастіше на екскурсію в музей приходять луцькі школярі та студенти. За словами керівника апарату апеляційного суду Оксани Підгайної, з 2011-го, з часу відкриття, музей відвідали сотні людей. Цікаво, що учням чи студентам не боронять бувати не лише в музеї, а й на звичайних судових засіданнях – якщо мають бажання побачити судочинство, так би мовити, онлайн.

Олена ЛІВІЦЬКА

Фото автора