|
22:10
У СІЛЬСЬКІЙ ШКОЛІ – ВЖЕ ТРИ МУЗЕЇ.
|
|
|
Храму науки в селі Купичів Турійського району виповнилося 140 років.
ШЕСТИКЛАСНИК ЗА РІК «ЗБУДУВАВ» ЦЕРКВУ
Дві жіночки у святкових костюмах вдивляються в обличчя кожного, хто заходить. Колишні однокласниці Олександра Балюк–Карплюк та Марія Панасюк на ювілей рідної школи приїхали з Ковеля. Останній дзвоник для них пролунав у 1957 році. Відтоді намагаються не пропускати днів народжень свого храму науки.
– Багатьох наших однокласників уже нема серед живих, – розповідає 74–річна Марія Максимівна. – Але на зустрічі приїжджають їхні брати та сестри, дружини чи чоловіки. Пильнуємо, хто заходить, бо було таке, що не впізнавали товаришів по парті, так змінилися.
– У нашому віці вже багато людей ходять із паличками, але ми ще бігаємо, – усміхається її подружка Олександра Феодосіївна.
Вона повторює перед концертом вірш, який присвятила рідній школі. Заодно відкриває своє життєве кредо: «Хочеш жити – умій крутитися». Жінка хоч і на пенсії, але веде активний спосіб життя: очолює громадську організацію Ковеля «Захист «дітей війни», співає у хорі ветеранів, пише вірші.
Тим часом кожного з гостей, ніби магніт, притягує у вестибюлі виставка робіт народних умільців – колишніх та нинішніх учнів Купичівської школи. На столах розмістили звірів та птахів, вирізьблених із дерева, солом’яні вироби, паперових казкових героїв, виготовлених у техніці оригамі. Золотими куполами виблискує зелена картонна церква. Її змайстрував шестикласник Сашко Гончарук – племінник і тезка директора школи Олександра Олександровича Гончарука. Школяр уже два роки відвідує гурток «Паперова пластика», яким керує учителька Ірина Якимчук. У колекції хлопця – палац, танк, човен, замок, дракони, лебеді та інші казкові персонажі з паперу.
– Цілий рік працював над церквою, – розповідає Сашко. – Для витвору знадобилося 10 тисяч паперових трикутників.
– І 500 гривень із бабиної пенсії, – усміхаючись, додає бабуся Галина Євгенівна.
У КАБІНЕТІ ДИРЕКТОРА – ВИШИТИЙ НИМ ПОРТРЕТ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
Перед початком урочистостей Олександр Олександрович проводить нам екскурсію. І подвір’я, і вестибюль, і актову залу прикрашають чотири стяги – школи, району, області та України. Ліворуч від вхідних дверей примостилася шкільна капличка. Її встановили за згодою батьків школярів.
– Усі зійшлися на тому, що коли дитина перед початком уроків помолиться перед іконою, то впродовж дня її вестиме Божа іскорка, яка допомагатиме у здобутті знань і спілкуванні з ровесниками, – пояснює директор.
На стіні в директорському кабінеті висить вишитий портрет Богдана Хмельницького. Олександр Олександрович не зізнається, але колеги кажуть, що то його рук робота.
На другому поверсі – три музеї. Густим житнім духом просякнута світлиця «Солом’яне диво» – перший і єдиний в Україні Музей солом’яного мистецтва. У ньому зібрано 210 експонатів, які виготовили майстри з України, Білорусі, Росії, Узбекистану, Америки, Угорщини, Англії, Швейцарії, Непалу. Сусідні двері – до студії соломоплетіння «Житечко», де школярі навчаються в заслуженої майстрині України Марії Кравчук.
Рушники, вишиті у 30-х роках минулого століття, гаптовані сорочки, праски, в які засипали вугільний жар, записи легенд про заснування Купичева – ці та інші експонати наповнюють Музей історії села. На почесному місці – портрети його засновників, подружжя краєзнавців Юлії Тимофіївни та світлої пам’яті Михайла Макаровича Купчинських.
 Саме Юлія Тимофіївна, вчителька української мови та літератури, яка уже на заслуженому відпочинку, ініціювала створення і Музею школи, який висвітлює історію та розвиток освіти в селі Купичів. Узялися за справу всім селом: знайшли фотографії 50 випусків, розшукали форму радянських часів, найдавніші комп’ютери та старі підручники. Офіційне відкриття приурочили до 140–річчя школи.
– Музей – це своєрідний пам’ятник школі, – вважає авторка експозиції Юлія Тимофіївна. – Років чотири тому задумалася, що потрібно зберегти пам'ять про людей, які вкладали душу у свою роботу. Сьогодні, коли збулася мрія мого життя, відчуваю велику радість і вдячність.
Цю жінку називають «цілою історичною епохою» і «шкільною берегинею». Вона пам’ятає імена і досягнення всіх своїх випускників, творить і пише історію, адже є авторкою книжок «Наша рідна школа», «Витоки духовності», «Купичів: минуле і сучасне». У Купичеві жінка пропрацювала 32 роки.
– Це єдина школа в моєму житті, – каже Юлія Тимофіївна. – І більшої школи я не знаю.
ПАСПОРТ КУПИЧІВСЬКОЇ ШКОЛИ
На сьогодні має 2706 випускників.
14 подружніх учительських пар познайомилися в школі.
Серед випускників – заслужені лікарі, вчителі, майстри народної творчості; кандидати наук, працівники космічної галузі, письменники, співаки, керівники заводів та підприємств.
Ярослава ТИМОЩУК
На фото: Почесну місію виконали Юлія Тимофіївна Купчинська та Олександр Олександрович Гончарук.
Джерело: „Волинь-нова”, 5.12.2013
|
|
|
|
|
| Всього коментарів: 0 | |
