До Дня пам’яті жертв голодоморних трагедій в Україні 1921–1923, 1946–1947 рр. та голодомору-геноциду 1932–1933 рр. щорічно відбуваються реквієми, запалюються свічі скорботи і пам’яті.

Цього року в селищі Торчин реквієм проходив на центральній площі селища, де зібралися представники громади та освітньо-культурних установ, зокрема Громадської організації «Союзу українок» Торчина, місцевої бібліотеки для дорослих і народного історичного музею імені Г.О.Гуртового, які стали організаторами дійства. До нього долучилися чимало учнів Торчинської загальноосвітньої школи, мешканці сусідніх сіл.

Панахиду за загиблими під час поминального заходу відслужив настоятель Свято-Стефанівського храму УПЦ КП отець Степан (Деленів), який також наголосив на важливості пам’ятати чому сталися ці трагедії.

Зі словом про причини та жахливі наслідки небачених в історії людства трагедій виступили директор музею Олександр Мельник, голова осередку «Союзу українок» Людмила Піхоцька та депутат районної ради Марія Пивовар. Вони звернули увагу, що це було результатом більшовицької диктатури, яка призвела до страшного мору голодом 1932-1933 рр. – «чорної Іліади», як назвав це письменник Олесь Гончар, «Голгофи голоду», як назвав відомий краєзнавець, свідок трагедії Григорій Гуртовий.

Вшановуючи невинно замордованих співвітчизників, учасники реквієму долучилися до загальнонаціональної хвилини пам’яті, а після цього ведуча заходу завідуюча бібліотекою Оксана Мельничук закликала усіх поставити запалені лампадки у символічний скорботний хрест.

Нехай ці вогники, які запалювали в різних частинах України, будуть ознакою нашого національного не забуття й історичного самоусвідомлення.

Джерело: Торчинський народний історичний музей імені Г.О.Гуртового