«Щоб було просторіше, збудував за це літо окреме літературне шале-флігель для старших дітей, і в ньому живуть Леся і Ліля, а Миша теж, коли приїздить туди; ми ж із малими живемо в домі. Із цього розселення маємо розвагу: то ми ходимо до Лесі, то вона до нас на обід. У флігелі кімнати світлі, високі, сухі саме такі, що дуже потрібні для Лесі», — писав Петро Косач, батько письменниці, Людмилі Драгомановій. Дерев’яний будиночок спорудили майстри із сіл Колодяжне, де й був маєток Косачів, та Любитова. Веранда була велика, колони — зі стовбурів беріз. За сонячної погоди чи в місячну ніч будиночок ніби світився своїми білими стінами, тому назвали його «білим». На даху веранди прилаштували для Лесі солярій, де вона мала змогу приймати сонячні ванни. За спогадами Ізидори Косач-Борисової, «білий домик» дуже подобався родині, і його стиль Олена Пчілка використала для будинку у Зеленому Гаю біля Гадяча, на хуторі, отриманому у спадщину від батьків. Туди були спроваджені майстри з Колодяжного, і під керівництвом Кароля Русиловича поліські теслі збудували дім.

   Останній раз у Колодяжному Леся побувала в лютому 1907 року. Відтоді у «білий» будиночок селили всіх гостей Косачів. Під час першої світової війни тут знаходилася польова пошта, 1919 року розташовувався штаб північно-західної групи української армії, а 1920 року — місцевий виконком. Пізніше Микола Косач, брат Лесі, продав будинок колодяжненцю Пилипу Силюку. Уже на той час будинок треба було ремонтувати. 1938 року прогресивна громадськість Західної України порушила через пресу питання про викуп Лесиного «білого домика». Виконком Волинської обласної ради ухвалив у травні 1941 року організувати у селі Колодяжне музей. На реставрацію будинку і побудову експозиції держава виділила 10 тис. крб. Але благородним намірам перешкодила війна. 10 липня 1949 року у відремонтованому Лесиному «білому домику», в блакитній кімнаті, був музей на громадських засадах, у другій (рожевій, робочому кабінеті письменниці) — сільська бібліотека. 1963 року в «сірому» будинку Косачів було відкрито літературну експозицію, а Лесин «білий домик» став меморіальним. Нині у Колодяжному діє меморіальний музей, а «білий» будиночок, в якому збереглися особисті речі Лесі, її меблі, приваблює найбільше відвідувачів.

   125-ту річницю його спорудження відзначили пересувною виставкою: представили матеріали, фотографії, наукові статті, які розповідають про його історію.

Фото Валерія Мельника

Джерело: Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк