Цьогоріч, 26 листопада минуло 315 років з дня страти Данила Братковського (бл.1642 (?) – 1702), українського аристократа, поета-героя, який прийняв мученицьку смерть на ешафоті від рук ката за віру православну, волю України. У 2013 році Українською Православною Церквою Київського Патріархату Данила Братковського було канонізовано Святим Мучеником Страстотерпцем землі Волинської.

Художній музей м. Луцька вкотре ініціював низку заходів, присвячених цій скорботній даті. З 10:00 розпочалась жалобна хода від Стирової вежі у Замку Любарта (місця ув’язнення поета) за участі Козацького Стрілецького Братства, духовенства, інтелігенції, молоді та усіх небайдужих до місця страти. Цьогоріч учасником ходи став також нащадок Братковського – Володимир Братковський з Бельгії.

На ринковій площі, місці страти Данила Братковського, було покладено квіти біля меморіальної дошки. Цієї честі був удостоєний Володимир Братковський. Андрій Бондарчук (голова Волинського Крайового Братства імені Святого Апостола Андрія Первозванного) вручив йому пам’ятну медаль і монету, присвячені цим подіям.

Завершилась хода літургією у Хрестовоздвиженській церкві, де кожен присутній став учасником спільної братської молитви. Звучали поминальні промови духовенства, громадськості. А також кожен із учасників отримав можливість долучитись до дійства, тричі вдаривши у Жалобний Дзвін пам'яті і братської трапези з хлібом та вином на знак духовної єдності.

Вшанування пам’яті про Данила Братковського уже як Лицаря, українського аристократа, поета-героя продовжилось у Художньому музеї.

Було представлено цікавий психологічний портрет Братковського у виконанні Генадія Юр’єва, а також герб, реконструкцію якого зробила Катерина Ганейчук.

Виступив Іван Корсак, автор книги «Мисливці за маревом». Це дещо химерна книга про те, що гідність людини не здолає навіть сокира ката. Сокира та вищербиться, іржа її сточить, а слово Данила Братковського непідвладне назавше іржі чи тліну. А ще в книзі йдеться про кохання і гідність, які зі зброєю у руках, як поверне життя, боронити варто…

Справжньою родзинкою цієї культурно-мистецької акції став виступ Тараса Компаніченка («Хорея Козацька»), який виконав музичні твори на слова поезій Данила Братковського та авторів його часу.

Джерело: Художній музей