Ми не можемо тепер достеменно знати, за яких умов і в якому стані знаходилися люди, котрі підняли руку з пістолетом на твір мистецтва. Відомо тільки, що картина, яку виставили у Художньому музеї Луцька, потрапила сюди завдяки митрополиту Анатолію Дублянському, який був і істориком, і краєзнавцем, і музейником. І саме він врятував скарби мистецтва, які стали основою теперішньої колекції Волинського обласного краєзнавчого музею.

   1939 року на Волинь та загалом у Західну Україну, яка тоді була у складі Польської держави, увійшли «визволителі». Так втілювали у життя договір Молотова-Ріббентропа. Один із підрозділів Радянської армії розмістився на постій в Олицькому замку, маєтку відомого княжого роду Радзивілів. Колекцію живопису, якою славився рід, започаткували ще Кішки (замок в Олиці збудовано на місці родової маєтності цих українських православних князів), які віддали свою доньку заміж за одного з Радзивілів. Олика, маленьке містечко, стало і протягом віків було скарбницею творів мистецтва. І не лише образотворчого. Нинішньому завідувачу Художнім музеєм Зої Навроцькій у юності пощастило знатися з мешканцем Олики Олександром Корнійчуком, який у тридцятих роках минулого століття був упорядником бібліотеки у Радзивілів. Він захоплено оповідав: у палаці була не тільки унікальна книгозбірня (манускрипти, рідкісні старовинні рукописи), а й багате зібрання порцеляни, зброї. А малярські роботи як справжні меценати і колекціонери Радзивіли звозили з усіх кінців Європи: Фландрії, Голландії, Франції... Хоча мали маєтки і в інших містах та країнах, але за кордон з Волині принципово не вивезли нічого, все краще звозили сюди.

   Коли Радзивілів заарештували, а в замку квартирували військо, то меблями, книжками палили, у портрети — стріляли! Розповідали, що у контейнерах вивозили статуї, картини... А тоді запитань не ставили. Вивозили у Росію.

   Пізньої осені 1940 року Анатолій Дублянський, який тоді працював у краєзнавчому музеї, їздив в Олику у замок і зумів забрати понад 300 одиниць творів мистецтва, які й склали основу колекції музею. Навесні приїхав забрати книжки, серед яких були інкунабули. Але командир зі сміхом сказав, що «зима була холодною, і хлопці їх попалили»...

   Ім’я Анатолія Дублянського нині хочуть присвоїти Волинському краєзнавчому музею, а одну із врятованих ним картин — «Портрет чоловіка в червоному жупані» — показали після реставрації, яка тривала два роки. Вихованка Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури Юлія Левицька, яка її здійснювала, розказує, що картину ніхто не хотів брати на реставрацію. Вона була порізана і грубо зшита, на зображення були нанесені пізніші розписи, у тканині навіть застрягли кулі, якими її розстрілювали, і їх треба було акуратно дістати... Фахівці віднесли картину до другої половини XVIII століття, і вона є копією з оригіналу кінця XVI — початку XVII стст. Зображено на ній Яна Замойського, родича Радзивілів.

Наталія МАЛІМОН, «День»