У Любомльському краєзнавчому музеї продовжується робота щодо створення персональних фондів. Так, нещодавно збірку музею поповнили особисті документи, фотографії, наукові праці доктора геолого-мінералогічних наук, професора, уродженця с. Запілля Любомльського району Узіюка Василя Івановича. Обговорено також окремі моменти подальшої співпраці з науковцем.

Довідково:
Василь Іванович Узіюк народився 8 вересня 1937 р. в селі Запілля Любомльського р-ну Волинської обл. У 1946 пішов відразу в другий клас Курганівської початкової школи, а 1949 р. переведений у п’ятий клас Машівської середньої школи. У 1952 р. закінчив з відзнакою сьомий клас і вступив у Львівський нафтопромисловий технікум на спеціальність “геологія і розвідка нафтових і газових родовищ”. Навчання в технікумі закінчив у квітні 1956 р., отримав кваліфікацію техніка геолога і диплом з відзнакою.

У вересні 1956 р. вступив на геологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, який закінчив 1961 р. і був скерований на роботу на цей же факультет, кафедру корисних копалин, де працював 1961–1962 рр. на посаді старшого лаборанта. За час навчання в університеті опублікував чотири праці. Квартирою університет не забезпечив, тому 1962 р. одружений В. Узіюк переїхав працювати в Артемівську комплексну геологорозвідувальну експедицію тресту “Артемгеологія” Донецької обл. Працював до 1986 р. на посадах геолога, старшого геолога, керівника відділу і науково-дослідної групи. Постійно поряд з виробничою роботою виконував науково-дослідну тематику. Проводив геологічні роботи в шахтах і в полі та наукові комплексні лабораторні дослідження вугільних пластів, вугілля, вуглевмісних порід різних шахт і геолого-розвідувальних ділянок, писав розділи до п’яти звітів і є їхнім співавтором. З 1964 по 1984 рр. брав участь у виконанні 14-ти науково-дослідних тематичних робіт, виконував комплексні дослідження, описував їхні результати у спеціальних розділах до 14 звітів і є їхнім співавтором.

У 1966 р. вступив у заочну аспірантуру ВСЕГЕІ (м. Ленінград), яку закінчив 1970 р., захистив дисертацію і отримав диплом кандидата геолого-мінералогічних наук. За час науково-виробничої роботи в Артемівській геологорозвідувальній експедиції опублікував 50 праць. У 1986 р. був переведений на роботу у Львівську геологорозвідувальну експедицію на посаду старшого геолога, а 1987 р. – в Інститут геології і геохімії горючих копалин АН УРСР (ІГГГК АН УРСР), де працював на посадах старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника і виконувача обов’язків завідувача відділу геології і геохімії твердих горючих копалин. Був науковим керівником і відповідальним виконавцем семи науково-дослідних тематичних робіт, виконував комплексні дослідження вугленосних товщ, вугілля і вугільних пластів по керну геологорозвідувальних свердловин та в шахтах, узагальнював отримані результати в розділах до звітів, в опублікованих працях і є співавтором семи звітів за держбюджетними темами.

У 1995 р. захистив докторську дисертацію на тему “Формування вугілля і вугільних пластів Південно-західного Донбасу” і отримав диплом доктора геолого- 134 Редколегія мінералогічних наук. Роботу в ІГГГК НАНУ суміщав з навчальною роботою на геологічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. У 1966 р. В. Узіюку присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника. Після виходу на пенсію в 2003 році перейшов на постійну роботу у Львівський національний університет імені Івана Франка на посаду професора кафедри історичної геології та палеонтології. У 2008 р. В. Узіюку присвоєно вчене звання доцента, а 2011 р. – професора.

Результати виробничої, науково-виробничої і наукової роботи увійшли складовою частиною у 26 звітів. Вони частково опубліковані в шести монографіях у співавторстві та в 114 статтях і тезах доповідей на конференціях. В. Узіюк нагороджений медаллю В.І. Лучицького за успіхи в розвідці надр України.

Джерело: Любомльський краєзнавчий музей