Селяни мають знати звідки взявся їх населений пункт і що означає назва, тож в школі вирішили облаштувати музей. Для цього використали народознавчий кабінет. Ідея створити музей села прийшла в голову директору школи І-ІІІ ступеня села Копачівка Івану Косміну та вчителю історії Сергію Янішевському. Довго не думали – експозицію зробили. Чимало експонатів надав Волинський краєзнавчий музей. Деякі – знайшлися в обійстях звичайних селян.

Є тут уламки посуду періоду Київської Русі, зброя та предмети з часів Першої та Другої воєн. Однак важливими є документальні згадки про село Копачівку, його назву, національний склад.

І хоча пам’яток в музеї не так вже й багато, організатори музею пообіцяли надалі його наповнювати.

Тож звідки взялося село і чому називається Копачівка?

«Перша згадка про село датується 1577 роком. Це було польське поселення, тож швидше всього після Люблінської унії сюди активно стала переселятися польська шляхта. У 1698 році село було власністю Петра Пасика – російського поміщика, а потім належало до Рожищ.

Налічувало село 35 сімей шляхетських і одну міщанську, власне з цього і можна зробити висновок, що поселеннябуло шляхетське. Перші українці почали з’являтися в 1924 році», – розповідає Сергій Янішевський, вчитель історії.

Крім поляків жили в Копачівці і євреї. Будівництво в 40-х роках ХІХ століття дороги до Ковеля і зумовило збільшення євреїв і населення в цьому в населеному пункті, бо для будівництва потрібно було чимало людей. Дорогу завершили будувати в 1860 році.

Саме з цією дорогою і пов’язано безліч легенд, в тому числі і назва населеного пункту. Приміром, колись ширилась селом легенда, буцімто дорогу будували спеціально до приїзду чи то цариці Катерини, чи то царя Олександра, який мандрував закордон. Людей які брали пісок для будівництва і називали копачами. Ті люди оселилися, пустили коріння, відтоді і поселення стали називати Копачівка. Втім, як стверджують знавці, бо саме Сергій Янішевський глибоко досліджував історію села – це всього лише красива легенда.

«Будували дорогу для поліпшення поштової мережі, а не для приїзду царя. На той час будувалися поштові станції. Ця дорога йшла з Києва до Бреста литовського. Назва походить від того, що тут щось копали. Що – поки сказати важко. Є версія що копали торф, або просто землероби жили. Моя особиста версія, на мою думку, близька до реальності. Вважаю, що одна зі шляхетських родин, які приїхали в Копачівку мала герб, де зображено три наконечника рала. А значить вони були землеробами-копачами, оселилися тут, так і стали називати село», - аргументує Сергій Янішевський.

Загалом, Копачівка була полінаціональна: тут мирно існували поляки, німці та євреї, і лише 2 сім’ї українців. Однак така ідилія тривала не довго. З початком Другої світової війни, у 1939 році з села виїхали німці, у 1942 році почали в гетто розстрілювати євреїв, а поляків виселили до Польщі. З тих пір починає село заселятися українцями. Більшість мешканців Копачівки – польські переселенці, простіше кажучи холмщаки.

Задумка створити музей в селі прийшла спонтанно, і є досить корисною, бо дозволяє підростаючому поколінню дізнатися про своє коріння та населений пункт.

До слова, Сергій Янішевський заохочує до роботи в музеї учнів. Зокрема, зараз школярі вчаться проводити екскурсії для відвідувачів – тобто пробують себе в ролі гіда.

На теренах Рожищенського району Копачівка не єдина, де є свій музей. Подібний заклад має і Рудка-Козинська.

Джерело: Район.Рожище