9 березня у Колодяжненському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки відбувся літературний вечір, приурочений 204-ій річниці від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Минуло більше двох століть, але творчість Кобзаря не втратила своєї актуальності. Його творчість відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття, наше минуле і нашу надію на майбутнє.

Метою заходу було донести до глядачів одну з найболючіших тем – сирітство. Воно є наскрізною дією у Шевченковій поезії. Минуло стільки часу, відколи Шевченкова душа оплакувала голодних, обідраних, беззахисних сиріт! Але ця тема залишається і досі актуальною в нашій, уже незалежній Україні.

Своєю творчістю Шевченко доносить до нас красу материнства, вагу дитини для матері і необхідність маминої присутності у житті дитини. І якою гіркою може виявитися доля матері і дитини без наявності одного з них!

Учнями місцевої школи декламувалися вірші «Не називаю її раєм», «На Великдень на соломі», «Сестрі», «Думка», уривки з поем «Катерина», «Наймичка» та ін. Доповненням до масового заходу були ілюстрації до творів Тараса Шевченка, музика італійського композитора Джуліо Каччині «Аве Марія», пісня сестер Тельнюк «Все упованіє моє...» з поеми «Марія» Т.Шевченка.

Провідний науковий співробітник музею Любов Мержвинська розповіла про проведення Шевченківських роковин у 90-х роках 19 сторіччя у різних місцях України, у Петербурзі тощо. Особлива увага була звернена на Шевченкове свято у Києві, на якому доповідь про поета робилася Оленою Пчілкою. Матеріал для розповіді брався з журналу «Киевская старина», який є надбанням фондів музею. Розповіла також про святкування Шевченкових роковин в родині Косачів.

Джерело: Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки