17 червня разом з Музеєм історії Луцького братства група зацікавлених екскурсантів слухала історії про луцьких братчиків і міряла кроками квартали старого Луцька. Цей перший в сезоні соціально-інтелектуальний проект «Екскурсоводи у відпустці» відбувся згідно з домовленостями між Центром туристичної інформації та послуг Луцької міської ради і Волинським краєзнавчим музеєм.

Оскільки Музей Луцького братства – музей мініатюрний, а ранньомодерні герої цього музею – власники луцьких дворів, ґрунтів і будинків, то й з’явився сенс показати лучанам ці малознані куточки. Тим більше, що серед братчиків, як і їх сусідів, були вельми знакові фігури.

Почали від найстарішої міської «брами на Глушецькому мосту», – це місце тепер зветься «Братський міст». Тут познайомились з першою кутовою забудовою історичного Ринку, відомим «Зубцевським ґрунтом», який за описом «стояв напроти братського монастиря». Герої цієї місцини: московитин за походженням Вацлав Зубцевський і грек доктор Олександр дон Музеллі, обидва чільні братчики. Потім пройшлися міським «валом» від Глушця, який у наш час ховається під асфальтом вулиці, що названа іменем знаменитого братчика-поета Данила Братковського.

Прийшов час знайомити екскурсантів з такою категорією забудови магдебурзького Луцька, як його Руська дільниця. У межовому спорі 1561 р. потомственні лучани в один голос стверджували, що не знають у місті такого «назвиська» як «вулиця Татарская» , натомість з діда-прадіда знають тільки про існування вулиць «Троїцькая», «Жидовская», «Ормянская», і ще вулиця «до Глушця».

Навіть для сучасників-лучан, які цікавляться історією рідного міста, немає клопотів з існуванням колись в межах острівного Луцька єврейського й вірменського кварталів. А чи ж були, і де, квартали українського автохтонного населення? Під час нашої зустрічі екскурсанти ознайомились з одним із них, – кварталом, який прилягав до «глухого» рукава річки Стир, т.зв. Глушця. Названа вище вулиця «Троїцька, що до мосту великого кривого вела», та вулиця на Ринку «Глушецька», й були власне питомим руським (українським) ареалом Лучеська-Луцька. Це найбільш рання забудова середмістя, яке формувалось паралельно з двома луцькими замками – Вишнім і Окольним.

Сьогодні Руська дільниця міста об’єднана сучасною вулицею Михайла Драгоманова. Нічого не маємо проти відомого філософа й публіциста, але чому б не повернути луцьким вулицям історичні назви? Як втім і назву для колишньої Вірменської, якою також пройшлися екскурсанти, що була нещодавно переназвана невластивим їй іменем … славнозвісної братчиці Галшки Гулевичівни.

До речі на «Вірменській», учасники екскурсії трохи поласували вишнями з чийогось городу, уявляючи що це плоди саду знаменитого полководця князя Костянтина Івановича Острозького, який за джерелами мав тут свій двір.

Дісталися врешті історичної площі Ринок. Поговорили про перспективи її ревіталізації. Знайшли тут найстарішу кам’яницю – дім Солтанівський. Звернули увагу на сусідів Самійла Солтана, луцького бурмістра й фундатора Луцького братства. Ними були – власник аптекарської справи й за «сумісництвом» міський райця Ян Урбанович Гепнер та його сват Олександр Олександрович Бендерман, шотландець із роду. Що цікаво, обійстя обидвох згодом перейшли у власність Луцького братства.

Нехай земляків не дивує «засилля» в Луцьку луцьких братчиків – вони у XVII ст. були тут не лише лідерами української ідеології, але і найбільшими в місті землевласниками. А даровані ними Братству міські землі і будинки довго по тому служили справі українського благодійництва, шкільництва і харитативної медицини.

Закінчилась безкоштовна музейна екскурсія на території братського дитинця – біля споруди братського монастиря (вулиця Йова Кондзелевича 5, названа так на честь знаменитого українського іконописця, ігумена братського монастиря) та Хрестовоздвиженської братської церкви. Відвідали й підцерковну крипту, в якій покояться останки п’ятдесяти шляхетних волинян, сповідників Православної та Уніатської Церков, прихильників Луцького братства.

Екскурсія була хоч і тривалою, але вийшла на користь. І не лише для екскурсантів, а й для екскурсовода! Адже це вперше музей Братства продовжив свою експозицію на пів-Луцька!

Наступна зустріч у серпні.

Олена Бірюліна,
завідувачка Музею історії Луцького братства,
«екскурсовод у відпустці»

Фото Олесі Саєнко