Земля – колиска всього живого, наша годувальниця та матір, найбільше багатство будь-якої держави. «Держімося землі, бо земля держить нас», – говорить стародавня приказка. В гонитві за примарами кращого життя забули просту істину, яку знали наші предки – земля жива.

Ми стали свідками безумного отруєння навколишнього середовища. З усіх континентів до нас волають гинучи ліси, висихаючи та забруднені ріки, виснажені гранти, які вже не можуть прогодувати людину. Землю калічать фізично, затоплюють, засмічують. Людина нещадно труїть її хімією, забуваючи, що на отруєній землі не може вирости неотруєний колос, коренеплід тощо Земля вгинається від накопичених відходів. Кожний необережний крок залишає на ній незагойну рану. Технологічний прогрес часто є плодом неповаги до всього живого, а в першу чергу до землі-матері.

«Щоб земля дихала» – під такою назвою 10 грудня в актовій залі Волинської Православної Богословської Академії відбулась екологічна година.

Оксана Лисак – начальник відділу екології Луцької міської ради, Оксана Гаврилюк – старший науковий співробітник відділу природи Волинського краєзнавчого музею, протоієрей Василь Лозовицький – декан Богословського факультету Волинської Православної Духовної Семінарії, студенти та викладачі ВПБА зібрались, щоб обговорити питання підвищення рівня екологічної культури та відповідальності кожної людини за свої дії по відношенню до довкілля та матінки-землі. Свідома, небайдужа, відповідальна за свої вчинки людина, відповідальність якої не обмежується стінами власної оселі – це людина майбутнього.

На екологічній годині було показано фільм «Щоб земля дихала» про проблеми, які створює пластик та культуру його використання.