Одна з місій «Центру діалогу «Костюхнівка» (відділ Лодзької хоругви Союзу польських харцерів), що існує в однойменному селі Маневицького району, – відновлення могил польських легіонерів (це – добровольчі військові частини у складі австро-угорської армії, створені з ініціативи Юзефа Пілсудського під час Першої світової війни, які воювали проти російської армії. – Авт.) на Волині. Починаючи з 1997 року, харцери впорядкували кладовища легіонерів у Костюхнівці, Вовчицьку, Маневичах та могили на римо-католицькому цвинтарі у Ковелі. Вони відшукали та відновили так звані стовпи пам’яті, які встановлювали там, де з легіонерами зустрічався Юзеф Пілсудський. У Польщі харцери разом з українськими дітьми облаштували також могили вояків Армії УНР під командуванням Симона Петлюри. Адже Петлюра та Пілсудський свого часу були союзниками у боротьбі з більшовиками.

     Цьогоріч у Костюхнівці працює спільна українсько-польська археологічна експедиція. Співробітники ДП «Волинські старожитності» та харцери «Центру діалогу «Костюхнівка» проводять роботи з ексгумації польських легіонерів. Поховання, точніше сліди від могил, були знайдені кілька років тому. На сільському кладовищі поміж рядами захоронень місцевих жителів є порожнє місце, де, за переказами старожилів, була братська могила польських вояків та ще кілька індивідуальних поховань.

     — Припускаю, що саме навколо могил легіонерів пізніше виросло сільське кладовище, – каже директор «Центру діалогу «Костюхнівка» Ярослав Гурецький.

     Неподалік цвинтаря розташована Польська гора – штучний пагорб, насипаний на честь вояцької слави легіонерів, які під час Брусилівського наступу довго утримували ділянку фронту під Костюхнівкою. Біля підніжжя стоїть кам’яний стовп. За часів радянської влади його розбили. А вже у наш час харцери відновили його, але пам’ятна табличка не збереглася. Наразі виготовили її копію, розповідає Ярослав Гурецький. Проте вже тривалий час не можуть добитися від української влади згоди на встановлення. Поляки не проти, аби текст був двома мовами. Зрештою, це логічно. Проте чиновники не ставлять конкретних вимог, але й дозволу не дають.

     Нині вже виявили місце поховання та ексгумували 236 останків. Серед знахідок – шість православних іконок, а значить, шестеро легіонерів були, найімовірніше, українцями. Як зазначив директор ДП «Волинські старожитності» Олексій Златогорський, досі за історичними документами нічого не було відомо про українців у складі польських легіонів. Проте цьогорічні розкопки змінили це твердження.

     Останки будуть перепоховані на військовому кладовищі біля Костюхнівки, де вже покоїться кілька десятків легіонерів. Більшість із них невідомі. Але є й такі, чиї імена встановили в результаті пошуків. Усі артефакти, які виявлять у похованні, згідно із законодавством будуть передані у Маневицький краєзнавчий музей, а вже він може передати їх на відповідальне зберігання у громадський музей центру, який називається «Зала традицій». Там зібрано чимало цікавих знахідок як періоду Першої світової війни, так і пізніших. Особливий інтерес викликає так званий несмертельник легіонера, тобто записник, куди вносили дані солдата. Донині збереглася інформація про легіонера Філіпа Рокоша, яку він записав близько ста років тому. Цікавий також хрест із могили, на кінцях якого зображені стилізовані німецькі ручні гранати часів Першої світової війни. Наразі ще треба розшифрувати, що означають знаряддя вбивства на раменах хреста.

     Заслуговує на повагу бережне ставлення поляків до власної історії, до всього, що стосується їхньої нації. Цьому у наших західних сусідів варто повчитися.

     На фото: Рідкісний випадок: на раменах хреста увіковічили знаряддя вбивства – німецькі ручні гранати часів Першої світової війни.

Сергій НАУМУК

Фото автора

Джерело: Прес-центр ДП «Волинські старожитності»