Про це йшлося на засіданні круглого столу, присвяченого 75-річчю визволення Луцька, Волині та України від нацистських окупантів, – пише газета «Голос України».

Захід відбувся у Волинському регіональному музеї українського війська та військової техніки. Його учасники обговорили теми: «Друга світова війна: актуальні проблеми дослідження та вивчення», «Увічнення пам'яті героїв та героїчних подій», «Вплив війни на сучасні ідеологічні, політичні та моральні питання життя волинян» та інші.

– Воєнна історія має бути застереженням людству, – зазначив, зокрема, голова обласної організації Національної спілки краєзнавців України, професор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Геннадій Бондаренко. – Дехто після Другої світової вважав, що настане «кінець історії», тобто не буде війн, тероризму, насилля. Однак так не сталося. Всі ці жахіття продовжують супроводжувати нас. Тим часом у Луцьку, на Меморіалі «Вічної слави», по суті припинила існування місцева «Стіна плачу»: величезна стела, на якій били таблички з назвами знищених у роки війни сіл, а також даними про втрати волинян на фронтах і в тилу ворога. П'ять років тому таблички і написи зняли, мотивуючи тим, що в роки війни на Волині було спалено не 107, а 420 сіл. І тепер стіна дивує лише своєю чорною блискучою пустотою.

Доктор історичних наук Олександр Дем'янюк вважає, що не треба замовчувати страшні події минулої війни. І запропонував показати відзнятий у Польщі фільм «Волинь», де часто упереджено показано події 1943 року, які в Україні називають «Волинською трагедією», а в Польщі «Волинською різнею». Відбілювати одну сторону того конфлікту і звинувачувати другу у всіх злочинах, значить грішити перед істиною. Фільм, на думку вченого, має бути добре перекладений українською і супроводжуватися певним науковим коментарем.

Про вшанування подвигу радянських воїнів, партизанів і підпільників говорив на круглому столі голова обласної організації ветеранів України, генерал-майор у відставці Олександр Булавін. На його думку керівництву держави варто було б зібрати у дні відзначення ювілею в Києві ветеранів війни і віддати їм належні почесті.

Проблеми перезахоронення загиблих воїнів порушив у своєму виступі почесний краєзнавець України, заступник голови обласної організації ветеранів України Геннадій Гулько. Нещодавно активіст брав участь у пошуковій експедиції на місті танкового бою в липні 1944 року поблизу селища Луків. Віднайдені там рештки 27 воїнів будуть перезахоронені. Однак жодної підтримки з боку обласної влади пошуковці не отримали. А в тому бою загинуло і пропали безвісти понад півтисячі бійців. Бі більше, активістам щораз погрожують, що ведуть вони цю благородну справу незаконно і можуть бути притягнуті до відповідальності. Складається враження, з гіркотою говорить Геннадій Гулько, що достойне пошанування загиблих героїв у нас майже злочин.

Не зацікавив владців і підготований до 75-річчя визволення України і Перемоги «Волинський календар» на 2019–2020 роки. На його сторінках надруковані кольорові фото меморіалів області, дати визволення всіх, навіть найменших, населених пунктів, друкуються списки ще живих учасників Другої світової війни. Через брак коштів вдалося видати лише кілька примірників цього календаря.

Йшлося і про відзначення меморіальними дошками будівель, де розташовувалися штаби військових частин, госпіталі, місця великих кровопролитних битв. Однак без підтримки влади громадськості зробити це буде неможливо.

Максим Солоненко

Фото Волинського регіонального музею українського війська та військової техніки