Під такою назвою відкрилась вистава у приміщенні Ковельського історичного музею. Сформована на основі приватної колекції ковельчанки Мирослави Гудим, вистава презентує близько 70-ти робіт. Це – вишиті і ткані рушники та сучасні прикраси з бісеру.

   Формування колекції давньої вишивки та ткацтва, як повідомила п. Мирослава, почалося зі студентських років, коли її мама у бабусиному куфрі знайшла рушники, які вишивала її бабця Меланія Михальчук та мама Анастасія Галян на поч. XX ст. Поступово збірка поповнювалася новими виробами: рушниками, скатертинами, сорочками, доріжками тощо.

   Колекція представляє вишивку і ткацтво XX ст. і презентує переважно Волинь: Старовижівщину, Любомльщину, Ковельщину, Маневиччину, Володимирщину.

   Частина рушників і сорочка 20-х – 30-х рр. XX ст. мають квітково-рослинні, зоо- та антропоморфні орнаменти з деяким включенням і геометричного. Виконані у техніці „хрестик” червоно-чорними нитками на домотканому лляному полотні різної якості (тканина більше або менше вибілена) Рушники в основному весільні, щедро орнаментовані вишивкою.

   Завдяки різнокольоровим ниткам, що з’явилися на ринках, вишивка у 40-х рр. XX ст. набуває поліхромності.

   Поступово в моду входить кольорова художня гладь, що замінила в деякій мірі давню техніку „занизування”. То ж 50 – 70-ті рр. XX ст. представляють рушники вишиті у техніці „гладь”.

   У 80-х рр. XX ст. вишивка набуває геометричного різнобарвного орнаменту, яку кладуть на ткане полотно з покупних ниток.

   У 90-х рр. XX ст. відбувається переосмислення минувшини і рушники набувають нового вигляду з відтворенням орнаментів поч. XX ст.

   Ткані рушники („обруси”, „партовини”), що представлені в колекції, оздоблені смугастими орнаментами в основному червоних відтінків. Особливістю волинського вбрання було поєднання активних кольорових акцентів перебірного ткацтва з фактурними узорами білого чи сірого тла. Фактури ткання різні: в „ялинку”, в „ромби”, в „трикутники”. Кожен рушник неповторний, зі своєю душею.

   На превеликий жаль, імена більшості вишивальниць і ткаль залишаються невідомими. Лише кілька імен вишивальниць достеменно відомо : Домна Жук (Ковельський район), Меланія Михальчук, Анастасія Галян з с. Мшанець Любомльського району, ткаля з с. Уховецьк Ковельського району Анастасія Іллюх.

   В роки Незалежності України активно відроджується роль рушників. Вони продовжують своє життя в сучасних обрядах, прикрашають домівки, офіційні установи, духовні святині.

   Колекцію доповнюють сучасні прикраси з бісеру, виготовлені Мирославою Гудим. Це – ґердани, низинки, комірці.

   Музей чекає на відвідувачів, шанувальників народної творчості і сучасного мистецтва.

Мирослава Мороз,

гол. зберігач фондів Ковельського історичного музею