Традиція носити при собі хрестик на наших землях має більш ніж тисячолітню історію. Окрім більш масових та звичних для нас натільних хрестів, у часи утвердження християнства на Русі серед населення побутували енколпіони, які носилися поверх одягу.

Енколпіон – це хрест, який складається з двох частин, скріплених завісами. В середині він пустотілий, що дозволяло зберігати у ньому мощі святих або інші реліквії.

Власник такої речі показував свою приналежність до християнства і одночасно вірив у захисні властивості, притаманні символу хреста. В цьому плані енколпіон мав особливе значення, адже його сакральний вміст сприймався як оберіг від хвороб та усіляких негараздів.

Волинський краєзнавчий музей має у своїй збірці 19 хрестів-енколпіонів, що датуються ХІ-ХІІІ століттями. Із старих музейних фондів походить 10 хрестів-енколпіонів. На жаль, будь яка інформація про їх походження, час та місце знахідки відсутня, а останні записи в інвентарних книгах зроблені у 1944 та 1965 рр. під час переінвентаризації фондів. Решта 9 предметів – здебільшого випадкові знахідки з різних місць Волинської області, виявлені і передані до музею місцевими жителями у 2003, 2008–2011 рр.

Усі енколпіони з музейної збірки виготовлені з мідних сплавів способом лиття, деякі з них інкрустовані черню. За формою, технологічними ознаками та сюжетно-композиційними особливостями їх можна умовно розділити на наступні групи:

1. група — енколпіони із прямими, злегка розширеними кінцями рамен і гравірованим зображенням (“сирійські”);
2.  група — рельєфно-гравіровані, із зображенням Розп’яття Христового, Богородиці - Одигитрії та святих у трьох медальйонах;
3.  група — рельєфно-гравіровані, із зображенням Розп’яття Христовою, Богородиці-Ассунти, чотирикінцевого хреста та святих у трьох медальйонах;
4.  група — мініатюрні рельєфні хрести, із зображенням Розп’яття Христового та Богородиці-Ассунти;
5.  група — рельєфні, із зображенням Розп’яття Христового, Богородиці-Ассунти та святих у чотирьох медальйонах;
6.  група — рельєфні, із зображенням Розп’яття Христового, Богородиці Оранти та літер у чотирьох медальйонах;
7.  група — гравіровані, із краплеподібними прикрасами на кінцях рамен та зображенням Розп'яття Христового;
8.  група — мініатюрні гравіровані хрести із прямокутними кінцями.

Частина з них – невеликих розмірів, зі схематичним зображенням Розп’яття. Зокрема, найдавніші енколпіони з колекції – це хрести-складні так званого сирійського типу, яким понад тисяча років. Вважається, що вони були привезені на Волинь з Візантії, або ж виготовлені місцевими майстрами за візантійськими зразками.

Деякі енколпіони – це великі вироби (висотою до 10 см), є справжніми витворами мистецтва художньої обробки металу. Вони свідчать про високу майстерність ремісників княжої доби. Зазвичай, на одній стороні таких раритетів вміщувалося рельєфне зображення Розп’яття, прославляючи спокутну жертву Ісуса Христа, а на зворотній втулці – Богоматір з Немовлям. По краях з обох боків часто зображали погруддя святих, що разом символізувало образ Христової церкви. Також це могло слугувати вказівкою на святині, які містилися всередині енколпіона.

Докладніше про ці раритети можна дізнатися зі статті 2012 року «Хрести-енколпіони X–XIII ст. у збірці Волинського краєзнавчого музею» тодішнього наукового співробітника музею Володимира Савицького, а нині – наукового співробітника Національного заповідника «Софія Київська», яка була опублікована у збірнику наукових праць «Могилянські читання 2011 року: Християнські реліквії: вивчення, збереження, експонування».

P.S. Добре, що колишні працівники музею залишають по собі хороший науковий доробок та приємні спогади.