Музей волинської ікони запрошує відвідувачів переглянути роботи, відібрані у рамках останнього проєкту 2019 року. Їх об’єднує те, що ікони присвячено традиційним зимовим святам. Про це повідомляють «Волинські Новини».

Старший науковий співробітник Людмила Карпюк розповідає про специфіку відбору зображень-ікон для презентації у рамках проєкту. Так, було організовано тематичні заходи, головним мотивом яких став зимовий цикл християнських свят. Перший присвятили образам Святого Миколая і проходив він з 19 по 25 грудня. Нині ж – до Різдвяних свят – музей представляє зображення святих, які вшановуються саме в грудні-січні. Деякі з 8 робіт добре відомі відвідувачам. Однак, є й такі, які більшість часу зберігаються у фондах.

На запитання про назву проєкту «Про що розповідають ікони зимових свят», Людмила Карпюк пояснює: зображення розповідають про іконографічну традицію Сходу та Заходу. Насамперед йдеться не стільки про художню специфіку, скільки про сюжетні особливості. До того ж, деталі ландшафту, будівлі, елементи одягу та прикраси тощо є невичерпним джерелом вивчення та отримання унікальної інформації про минувшину.

Кожна з представлених художніх робіт особлива. Однак дві з них можна назвати своєрідними перлинами, які уособлюють задум проєкту – розкриття спільного та відмінного в традиціях Східного та Західного християнства. Символічно вони й знаходяться на різних поверхах музею.

Перша – «Різдво Христове» – наче світлина із замальовкою традиційної української господарської споруди. На ній – ясла-шопка із новонародженим Ісусом, до якого прийшли вклонитися заможні селяни у капелюхах. Однак пустельні тони, ландшафт, зелень дерев відносять нас до Палестини. Людмила Карпюк підкреслює: «Саме так поєднуються у роботі наша етнографічна, фолькльористична традиція із традицією релігійною».

Друге зображення – копія картини знаного італійського митця Антоніо да Корреджо «Поклоніння Немовляті». Вона є взірцем ретельної роботи невідомого майстра, який, скоріше за все, змальовував її з оригіналу. Остаточно не з’ясовано й те, як картина опинилася у нашому місті. Відомо лише, що вона – з кафедрального костелу Петра і Павла. Коли його закрили, один зі священнослужителів, аби врятувати полотна, приховав декілька. Згодом, вже у дуже поважному віці, він передав їх Краєзнавчому музею.