На свято годиться приходити з дарунками. Цієї традиції завжди дотримується наш друг і музейний меценат Бондарчук Андрій Іванович, народний депутат України Першого скликання.

   „Волинському краєзнавчому музею в Міжнародний день музеїв 18.05.2014 р.” подарував книгу Андрія Білецького „Три сильветки”, видану 1951 року у Вінніпезі (Канада) накладом Союзу українок Канади. Видання присвячене автором „першій у Канаді жіночій організації Союзові Українок Канади з нагоди 25-літніх роковин його піонерської культурно-національної діяльності”.

   У книзі окреслено силуети трьох визначних українських письменниць: Марка Вовчка (Марії Олександрівни Вілінської; 1834-1907), Ольги Кобилянської (1863-1942) і Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки; 1871-1913) на їх життєвому і творчому шляху.

   Білецький Леонід Тимофійович (05.05.1882-05.02.1955) – український літературознавець, доктор філології (1936), президент Української вільної академії наук (1942-52), дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка.

   На постійне проживання до Канади (м.Вінніпег) переїхав 1949 року. Очолював осередок української культури й освіти, був головою Культурно-освітньої ради Комітету українців Канади, професор колегії св. Андрея. Коло його наукових зацікавлень охоплювало проблеми теорії та історії літератури, літературної практики. Серед пріоритетів була творчість Т.Шевченка, І.Франка, М.Коцюбинського, В.Самійленка, М.Вороного, П.Тичини, Є.Маланюка, О.Лятуринської. Не міг обминути увагою і постаті Марка Вовчка, Ольги Кобилянської і Лесі Українки, 80-річчя від дня народження якої відзначалося 1951 року.

   „... сила її поетичного слова, – зазначив А. Білецький, – безкомпромісових національно-українських її переконань, високопатріотичної любови до свого народу, – ця сила й сьогодні одинока, до якої ми ще не піднялись і не сприйняли її, як заповіт для наших чинів, щоб перелляти її в свої душі, як силу нашого характеру.

          Мене Дух Божий знайде сам в пустині,

          А вам ще довга путь лежить до нього...

   Творчий чин Лесі Українки – то подвиг героїні, що змагалась відродити наші душі й падала знесилена в дорозі до мети, то горіння безнастанне пророчиці Кассандри, Тірци, Міріям, Присціли, Мавки, Долорес, щоб служити Нації. Вони були такі духовно великі, що й тепер ще не перевершені ніким”.

Наталія Пушкар,

головний хранитель Волинського краєзнавчого музею