Воно вже випало на долю молодому директору Музею історії сільського господарства Волині-скансену Роману Ковальчуку, який з ентузіазмом нещодавно приступив до виконання службових обов’язків.

Як відомо, обласна рада на сесії від 11 лютого 2021 року прийняла рішення про скорочення фінансової дотації Музею-скансену на 400 тисяч гривень, залишивши лише 350 тисяч на перший квартал поточного року. А уже в 21 квітня цього року на 25 сесії приймає рішення про передачу частки (51%) Музею історії сільського господарства Волині-скансену, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області, в комунальну власність міста Луцька.

Тобто, при дефіциту бюджетного пирога потрібно скинути лишній «баласт»: музей, заслужений народний ансамбль пісні і танцю «Колос» тощо. Подумано – зроблено. Рішення прийнято без обговорення і питань. Тоді, коли «Колос» вирішили приєднати до Волинської обласної філармонії, то музей-скансен – передати до Луцької громади, так як Рокині, де і розміщений музейний комплекс скансен у 17 га, тепер є також територією обласного центру.

Тобто, як каже народна приказка: «баба з воза – коням легше». Може так і треба. Але Луцька міська рада не поспішає розглядати це питання. І 28 квітня навіть не ставить в порядок денний своєї чергової сесії. Проте, як розповіла заступниця Луцького міського голови Ірина Чебелюк у коментарі Інформаційному агентству «Волинські Новини» 17 квітня, Луцька міська рада готова прийняти частку музею від обласної ради. «Попередньо ми не проти приймати скансен у власність громади, але там є багато питань з юридичної точки зору... Тож ми вивчаємо, чи можна буде вкладати в нього кошти і що робити з цим закладом… Ми додатково це питання вивчаємо. Якщо все буде добре і ми знайдемо шлях через які програми фінансувати і як це зробити, то ми не проти прийняти на баланс міста цю установу», – зазначила вона.

Поки міські очільники «вивчають», а обласні уже «здихались» цього культурного закладу, забравши при цьому останні кошти фінансової дотації на утримання культурно-освітньої установи, Музей-скансен опинився «між небом і землею». Заборгованість по зарплаті уже набігла на ТРИ місяці і складає понад 160 тисяч гривень. Крім того «дихають у спину» кредитори, які підтримують музей у скрутну годину, надаючи матеріали на ремонт і реставрацію без предоплати.

З такими проблемами довелось зустрітись молодому директору Роману Ковальчуку, який обіцяв «надати музею нове дихання» в одному із своїх інтерв’ю місцевому телеканалу. Він чудово розуміє, що з нічого – нічого не виникає і не з’являється. І хоч весняне сонечко ласкає своїм промінням тіло і душу, а веселий спів пташок у дендропарку підсилює творчість та оптимізм, для утримання та розвитку такого музейного комплексу потрібні кошти і не малі. Щоб не розбіглися останні працівники музею, напередодні пасхальних свят, він самовіддано підставив своє козацьке плече, надавши невелику фінансову підтримку працівникам із своїх заощаджень.

Добре, що очолив Волинський музейний комплекс «Козацький зимівник» воїн і тренер з козацьких бойових мистецтв, який не спасує, не поступиться перед труднощами, що випали на його долю. Як отаман, він знайде вихід із такого скрутного становища, у яке його підставили очільники рад.

А їм, я хочу нагадати, що Охорона об’єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Це закріплено на законодавчому рівні. В Законі України «Про охорону культурної спадщини», визначаються основні положення національної політики в цій сфері.

Згідно Закону України «Про культуру» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 24, ст.168), чітко передбачено, про захист і збереження культурної спадщини, як основи національної культури. Стаття 16. визначає, що «Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують: збереження культурних цінностей на території України, охорону культурної спадщини, захист історичного середовища; функціонування і розвиток мережі музеїв, заповідників, реставраційних закладів державної та комунальної власності». Стаття 19. 2. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування сприяють діяльності неприбуткових закладів культури.

Таким чином, така підказка, можливо, скоротить строки «вивчення» цього питання у керівників Луцької міської ради і вони нарешті визначяться «що робити з цим закладом…».

Олександр Середюк,
екс-директор музею-скансен,
член Національної спілки краєзнавців України,
ветеран музейної справи
0503788524