Три великі голодомори довелося пережити, вистраждати нашому народові у ХХ столітті. Найжахливіше із цих лих спіткало Україну 1932-1933 років – це геноцид українського народу, який був спеціально організований злочинним сталінським керівництвом. Жертвами цього страшного штучного лиха стали близько десяти мільйонів українців підрадянської України та Кубані. І все для того, щоб зламати наростаючий опір більшовицькому режимові, викорінити на генетичному рівні національну самосвідомість українців.

   Але нинішні покоління українців, пам’ятаючи ті трагічні часи, щороку в третю суботу листопада проводять реквієм, запалюють свічку скорботи і пам’яті невинно убієнних українців.

   Для того, щоб залучити підростаюче покоління до вшанування пам’яті жертв голодоморів 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років, працівниками Торчинського народного історичного музею ім. Г.О.Гуртового було проведено урок-реквієм «Страта голодом». Долучилися до нього вчителі та учні 7-го класу Торчинської загальноосвітньої школи ім. С.Гнатюка, де й проходив захід.

   На початку хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв, які український народ поніс в ті страшні роки. Як символ пам’яті постійно горіла воскова свіча. Під час екскурсії, яку біля спеціально підготовленої виставки розповів автор цього повідомлення, дізналися про причини, організацію і здійснення злочинного мору голодом. Усім класом переглянули відеозаписи, побачили і почули свідчення очевидців Голодомору, геноциду 1932-1933 років. Під час обговорення фільмів, роздумуючи над визначенням і синонімами до слова Голодомор, діти підсумовували, що це велика біда, трагедія, небачене лихо.

   А опускаючи до спеціальної посудини кілька зернин, кожен з учнів промовляв фразу, як застереження, побажання на майбутнє, зокрема: «Щоб Україна завжди була з хлібом!», «Шануймо хліб, бо він усьому голова!», «Щоб ніколи Україна не знала таких жахливих трагедій!». Віримо, що сказані дитячими вустами, ці слова знайдуть відлуння на небесах і разом з молитвами усіх інших поколінь нашої нації, як писав Д. Павличко, «збудують пам’яті невигасний собор», а також стануть міцним духовним заборолом для захисту України в час сьогоднішньої нової біди.

О.Мельник,

директор ТНІМ ім. Г. О. Гуртового