Таке гасло стало життєвим кредом відомого політичного і громадського діяча, бізнесмена і мецената, патріота і умілого організатора державника, народного депутата України – Ігоря Палиці.

Я в цьому переконався ще у 2017 році, коли Ігор Петрович, будучи головою Волинської обласної ради, приїздив до Музею історії сільського господарства Волині-скансен, що в селищі Рокині Луцького району.

Як історик за фахом і економіст-практик за покликанням (заслужений економіст України), він повністю пройшовся по всій експозиції двох музеїв (стаціонарна, що знаходиться у семи залах в будинку культури та експозиція просто неба «Козацький зимівник», на території Рокинівського парку «Байрак», площею понад 13 га.), обійшов всю територію, заглянув до кожного цікавого експоната, попробував у роботі стародавні сільськогосподарські знаряддя і запросив на другий день до себе в кабінет.

Мов у «генеральному штабі» ми довго розмовляли над картою-схемою експозиції просто неба, озвучували йому свої перспективні плани розбудови експозиції і ретельно записували його професійні поради у покращенні туристичної привабливості для регіону Волинського Музею-скансену.

І це не дивлячись на його надзвичайну завантаженість у державних та регіональних справах, Ігор Петрович знаходив час для нас, музейників, про яких забуло місцеве керівництво району, відмовилось Княгининівське ОТГ (з річним бюджетом у 57 млн. грн.) та байдужим ставлення деяких депутатів обласної ради. Ми понад три роки виживали за залишковим принципом, бюджетом 2016 року, ледь зводили кінці з кінцями, щоб не попасти у борговий «кошик» заборгованості по зарплаті і зі всіх сил утримували невеликим колективом один з найбільших і найкращих музейних комплексів на Волині. Бо до нього, як до духовного центру горнулися люди не тільки з нашого краю, а й із сусідніх областей. Адже таких музеїв-скансенів в Україні лише СІМ, тоді коли у наших сусідів у європейській Польщі їх аж …26!

Після тієї ділової зустрічі з Ігорем Палицею, музей ніби отримав «друге дихання». Знову повернулися до роботи з біржі науковці, які змушені були розрахуватись через нестачу фінансів. Ми знову почали втілювати наші плани в життя. А це – розпочали реставрацію даху дерев’яної церкви, облаштували вхідні ворота на Січ, розпочали реставрацію хати з с.Теклине Камінь-Каширського району, яку перевезли ще три роки тому, споруджувати у ній піч та плиту тощо. Майже по всіх показниках музейної діяльності, ми виконували та перевиконували план. І це завдяки тому, що дякуючи Ігорю Палиці, музей почав отримувати нормальну фінансову дотацію.

Проте, не встиг він поїхати у столицю, так як став народним депутатом України (у загальнодержавному виборчому окрузі № 22, м.Луцьк, набрав 37,17%), над музеєм знову нависли сумні сірі дні. Одною рукою депутати обласної ради підтримували музей-скансен, підвищуючи нам дотацію до останніх тарифних ставок в культурі, а іншою – знімали. Так, депутати Постійної комісії з бюджету, фінансів та цінової політики на своєму засіданні (22 жовтня 2019 р.) приймають рішення щоб «вилучити 150 тис. грн для фінансової підтримки Музею історії сільського господарства Волині Скансен та спрямувати ці кошти на розробку проектно-кошторисної документації на ремонт обласної філармонії». Такі дії були схожі на «сфінкса». Останні кошти, які обласне управління культури нам зберегло із свого бюджету на «захищені статті», були забрані для іншої комунальної установи, залишивши музей без копійки.

Музей опинився на грані закриття і занепаду. Так як працювати без зарплати, утримувати худобу і коні, охороняти музейні цінності, проводити екскурсії, крім директора-фаната, який 40 років працює і будує музей, ніхто тепер не буде. Не тому що не хоче, а тому, що важко вижити на одну пенсію цим дядькам і мусять вони іти шукати собі нового заробітку для прожиття.

Що робити, щоб депутати обласної ради не проголосували за проект рішення, який запропонувала Постійна комісія з питань бюджету, фінансів та цінової політики, яке стояло в порядку денному сесії під №11? Могло лише статися диво. Надія була лише на Бога та на десять листів-звернень до прогресивних депутатів облради.

І диво сталося. У холі приміщення обласної ради появився Ігор Петрович Палиця. «Це наш ангел-рятівник», – промайнула у мене швидка думка. Але доступитись до нього було важко, так як депутати і присутні в приміщені ради були всі його добрі знайомі і вітались та перемовлялися з ним короткими репліками. Однак, Ігор Петрович помітив серед присутніх і мою скромну фігуру. Він сам підійшов до мене і щиро привітався за руку.

Цього було досить, щоб я встиг йому доповісти про критичну ситуацію, що склалася із Музеєм-скансеном.

– Все буде добре, – коротко відповів він і пішов до залу засідань.

Не знаю, чи був діалог з депутатами, чи в електронному варіанті було надіслана їм пропозиція, але вони прийняли цілком зважене і правильне рішення.

Депутати вирішили лишити фінансову підтримку музею-скансену, а також виділили кошти на проектно-кошторисну документацію для обласної філармонії, зменшивши обсяг з резервного фонду обласного фонду на 150 тисяч грн.

Як ветеран праці (понад 50 років робочого стажу), дякую депутатам обласної ради, які проголосували за дане рішення, зокрема Святославу Кравчуку, Віталію Зарембі, Михайлу Імберовському та депутатам Верховної ради України – Ігорю Палиці, В’ячеславу Рубльову за державну позицію, дякуємо за гуманітарний захист культури, музею-скансену, одного із семи скансенів в Україні. Обіцяємо, що ми докладемо всіх зусиль, щоб втілити наші прогресивні плани по розбудові експозиції просто неба та спорудженню нового залу у стаціонарній експозиції в життя.

Музей історії сільського господарства Волині-скансен стане ще кращим і привабливим екскурсійним об’єктом не тільки на Волині, а й в Україні.

Олександр Середюк,
директор і засновник музею, автор експозиції,
член Національної спілки краєзнавців України