14 червня 1931 року відійшов у вічність великий син української землі, поляк за національністю, В'ячеслав Казимирович Липинський. Йому тоді було всього 49 років, але того, що він зробив для України, за висловом письменника Михайла Слабошпицького, “вистачило б на ціле велике, сповнене невсипущою працею життя”. Незадовго до смерті в одному з листів Липинський писав: “Голова повна думок, які не в стані закріпити хворе тіло”. Адже навіть в останній період драматичного життя, сповненого фізичного болю і розчарувань, потужний інтелект нашого земляка продовжував продукувати ідеї здобуття Україною незалежності та розбудови держави. Відомий діяч гетьманського руху, зять Гетьмана України Павла Скоропадського Адам Монтрезор у статті пам'яті В'ячеслава Липинського писав: “Любив він землю Українську всіма силами свого єства – всіма силами єства страждав за неї”.

В автобіографії політик чітко вказав місце свого народження – Затурці на Волині. Село біля витоку Турії стало колискою майбутнього ученого-історика й державного діяча, сюди він повертався зі своїх близьких і далеких життєвих доріг. Назву рідного села Липинський ставив поруч з такими як Закопане, Краків, Відень. Листи із Затурець надсилав своїм видатним сучасникам: Іванові Франку, Михайлу Грушевському, Борису Грінченку, Євгенові Чикаленку. Одна з найбільших історичних праць В'ячеслава Казимировича “Станіслав Міхал Кричевський” починається фразою: “Писав я у Кракові і Затурцях”. Він мав намір написати і, ймовірно, видати історичний нарис про Затурці (у фондах музею його імені наявні кілька сторінок рукописного тексту цієї праці), проте не відомо, на жаль, чи вдалось історикові здійснити свій задум. У батьківський дім в Затурцях Липинський привозив і свою сім'ю – дружину Казимиру з донькою Євою. Звідси виїжджав до Киселина в маєток графа Яна Олізара на запрошення господаря працювати в його приватному архіві. Із Затурець призивався на військові збори напередодні Першої світової війни.

Але в його серці, крім рідного села, жила вся велика Україна: Київ, Умань, Русалівські Чагари, Дубно, Кременець, Остріг, Полтава, Лубни, Ковель, Володимир-Волинський... Адвокат України перед світом, безмежно відданий український патріот не випадково в заповіті за рік до смерті просить свого брата Станіслава розпорядитись його похороном, а значить, поховати на Батьківщині.

В середу на місці, де спочили останки нашого видатного земляка, традиційно відбулась година пам'яті. Дирекція, вчителі та учні Затурцівської ЗОШ І-ІІІ ст. імені В.К.Липинського, сільський голова, місцеві музейні працівники, а також голова Локачинської районної ради, затурчанин Борис Ковальчук вшанували пам'ять великого сина Української землі та поклали квіти до підніжжя пам'ятника. Слово про політичного мислителя виголосив завідувач Затурцівського меморіального музею В'ячеслава Липинського Віталій Кушнір.

Наталя Гатальська,
провідний науковий співробітник Затурцівського меморіального музею В’ячеслава Липинського