Нещодавно головному зберігачу фондів Любомльського краєзнавчого музею Олександрові Остапюку присвоїли звання «Заслужений працівник культури України». Для непосвячених це повідомлення може здатися буденним, але наші читачі добре знають усі заслуги Олександра Дмитровича – пише «Волинь-нова».

Велику частину власних колекцій Олександр Дмитрович передав у музей

Історик, музейник, краєзнавець, нумізмат, філателіст, колекціонер. Це все про нього. Олександр Дмитрович став достойним продовжувачем справи свого батька, Дмитра Олександровича, який заснував Любомльський краєзнавчий музей.

З дитинства майбутній музейник цікавився історією, ще хлопчаком знаходив на схилах городища в Любомлі старі монети, що його дуже приваблювало. Тому й не дивно, що одним із перших його захоплень стала археологія. Ще школярем брав участь в експедиціях. Уже пізніше Олександр Дмитрович неод­норазово організовував розкопки на Любомльщині.

Після служби в армії Олександр Остапюк працював у Любомлі на різних посадах, але не полишав свого захоплення старовиною: колекціонував марки, монети, інші предмети. Відтак активно долучився до відновлення районного музею. Передав туди частину власної колекції, а з 1993 року очолив музей, яким керував до 2018-го.

За цей час фонди поповнилися тисячами експонатів, збагатилися чималими колекціями нумізматики, фалеристики, філателії, філокартії, боністики, фотографії (частину предметів Олександр Дмитрович передав зі свого приватного зібрання).

Було створено персональні фонди відомих уродженців Любомльщини: акторки Наталії Ужвій, дисидента Данила Шумука, краєзнавця Дмитра Остапюка, поета Власа Мизинця, художника Миколи Букатевича, філолога Назарія Букатевича, генерала Олександра Скіпальського, письменників Володимира Лиса та Ростислава Братуня, поета Василя Гея, художниці Валентини Михальської, етнографа Архипа Данилюка.

Ще один штрих: Олександр Остапюк підготував собі добру зміну і передав кермо директора молодому досліднику Юрію Фініковському.

Краєзнавець написав 120 наукових статей та десятки публікацій у мас-медіа, він автор монографії «З історії римо-католицьких парафій та польської общини Любомльщини на Волині».

Не дивно, що Олександр Дмитрович має чимало нагород. Він — лауреат обласної премії імені Миколи Куделі та премії імені Героя України Михайла Сікорського Національної спілки краєзнавців України, удостоєний відзнаки Міністерства культури «За досягнення в розвитку культури і мистецтва», звань «Почесний краєзнавець України» і «Заслужений працівник культури Польщі».

Експедиції селами краю, зустрічі з цікавими людьми, пошуки унікальних артефактів (за деякими Олександр Остапюк, без перебільшення, вів справжнє полювання), архівні пошуки, наукові розвідки, популяризація минулого — усі напрямки роботи годі й перелічити.

Здавалося б, що тут складного? Дійсно, все просто, як в анекдоті про англійський газон. Так само і в музейництві: 25 років наполегливої праці — і Любомльський краєзнавчий по праву вважають найкращим районним музеєм області. А може, й країни.