Про це у газеті «День» написала її власний кореспондент по Волинській області Наталія Малімон:

Ця обласна рейтингова акція проводиться у системі волинських музеїв щороку. Переможців визначають за підсумками опитування експертів, до яких відносять журналістів, що пишуть про музеї, краєзнавців, істориків, самих музейників і т.д.

Цього року переможцем акції став проєкт «Фото дня – історія Любомльщини в одному кадрі» Любомльського краєзнавчого музею. Його директор – Юрій ФІНІКОВСЬКИЙ, розказує: «Метою проєкту була популяризація історії Любомльського краю, зацікавлення громадськості регіону у вивченні своєї минувшини, ознайомлення жителів Волині із колекціями музею. Також передбачалось, що таким шляхом вдасться поповнити новими і цікавими матеріалами фондову збірку. Кожного дня у facebook-спільноті «Любомльський краєзнавчий музей» публікувалися різнопланові історичні фото (від початку ХХ – до 90-х рр. ХХ ст.), з максимальним їх описом (рік, подія, люди), на яких відображено минуле Любомльщини. Опубліковані фото дублювались щоденно у місцевих інтернет-ЗМІ «Кордон», «Район.Любомль», а також часто були опубліковані у волинських виданнях «Хроніки Любарта», «ВолиньPost», «Волинь24», «БУГ», «Волинь-нова», та ін. Загалом на місцевому (районному) рівні цим проєктом було охоплено аудиторію в кількості 4 тисяч осіб. Музей таким чином відкрив частину своїх фондів для широкої аудиторії.

У цілому, після старту цього проєкту, ознайомлення читачами із опублікованою інформацією: жителі Любомльського і Шацького районів поповнили фонд музею на 571 експонат (книги, фото, документи, нагороди тощо) основного зберігання. До проєкту залучено колекції місцевих краєзнавців та колекціонерів, з якими в подальшому досягнуто домовленості про публікацію спільного альбому-каталогу «Любомль і Любомльщина у старій фотографії (1900-1945 рр.). Також надано допомогу в ідентифікації родинних фото місцевим жителям (всього 28 осіб), підготовлено до друку комплекти поштових листівок «Українські Січові стрільці на Любомльщині», «Любомль у 20-30-х рр. ХХ ст.», на основі фото та даних до них доповнено існуючу інформацію про життя місцевого населення з початку до середини ХХ ст. Крім того, розпочато співпрацю із науковцями та краєзнавцями із України, Польщі, віднайдено нових меценатів та благодійників, із подальшим їх залученням до видавництва друкованої продукції музею, реставрації окремих пам’яток архітектури у м. Любомль тощо».

Єврейські дівчатка на одній із вулиць м.Любомль. 1930-ті рр.
(фото надано Любомльським краєзнавчим музеєм)

Друге місце у рейтингу музейних подій Волині зайняло видання дослідження «Спецпідрозділ «Світязь» в Антитерористичній операції на Донбасі (2014 – 2018 роки). Автор цього історичного нарису – Богдан ЗЕК, завідувач науково-експозиційного відділу новітньої історії Волині Волинського краєзнавчого музею, кандидат історичних наук. «Задум підготувати історичний нарис про роту поліції особливого призначення «Світязь», її участь в АТО не був спонтанним, – каже Богдан. – Це свого роду логічне продовження проєктів «Перемоги української зброї» і «Наші захисники», які реалізує Волинський краєзнавчий музей. Проявляючи власну ініціативу і завдяки підтримці добровольців роти «Світязь», нам вдалось зібрати значну колекцію матеріалів про історію підрозділу. У певний момент настало розуміння того, що прийшов час не лише представити «Світязь» у музейній експозиції, але й підготувати фотоальбом. Завдяки зібраним свідченням, опублікованим інтерв’ю добровольців, фотоальбом перетворився в історичний нарис, що охоплює події 2014-2018 рр. – участь роти в АТО. На жаль, тираж книги дуже мізерний. Вже підготовлене друге, виправлене і доповнене видання, але через відсутність підтримки взагалі не відомо, чи побачить колись його читач. За перевидання книги поки що вболівають родини загиблих і добровольці підрозділу, які змушені стукати у двері і оббивати різні пороги. Історичний нарис про «Світязь» не зовсім належить одному автору, адже це голоси багатьох людей, тому й книга є результатом спільної роботи. Хоча вона не значного обсягу, але кожен рядок – це долі людей, їхні життя, які вони жертвували Батьківщині».

І третє місце у рейтинговій акції отримав етнофестиваль «На гостини до Лесі», спільний науково-мистецький просвітницький проєкт Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки, музею «Лісова пісня» в урочищі Нечимне та Колодяжненської об’єднаної територіальної громади. Звісно, це визнання радує директора меморіального музею у Колодяжному Ольгу Бойко. Але після свята, як кажуть, нікуди не зникають будні. А вони в тому, що два меморіальні будиночки у музеї давним-давно потребують реставрації, та навіть напередодні 150-річного ювілею Лесі Українки не можна вирішити це питання. Але це вже не вина музейників, які цю проблему кому тільки не доносили, а біда нашої влади...