Мед вважають одним із найкорисніших продуктів для організму людини. Його цілющі властивості допомагають подолати чи не кожну хворобу.

   У XXI столітті люди навчились робити із меду не лише різні напої, але навіть і косметику. Увага до цього продукту є надзвичайною, тому волинські ентузіасти-бджолярі створили невеличкий музей бджільництва у селі Баїв Луцького району, – пише ВолиньPost.

   Розташований музей у колишньому сільському клубі, який до приходу пасічників був у занедбаному стані і майже не використовувався за призначенням. Але після довгих ремонтних робіт та пошуків експонатів, нині приміщення музею є візитною карткою села та району, яку відвідують люди із різних куточків України та світу.

ВРЯТУВАЛИ СІЛЬСЬКИЙ КЛУБ, ЩОБ ЗРОБИТИ МУЗЕЙ

   Один із засновників музею, відомий волинський пасічник Володимир Дмитрук розповів, чому він із своїми однодумцями заснував музей бджільництва не в Луцьку, а в Баїві.

   Чоловік зазначив, що він особисто шукав приміщення, яке знаходилось би у Луцьку і обходив чимало чиновницьких кабінетів. Але результату це ніякого не дало, тому що висока вартість комунальних послуг та орендних плат не дали створити музей бджільництва в обласному центрі.

    «Після того, як ми у Луцьку не знайшли приміщення, то вирішили шукати альтернативу у найближчих селах. Так сталося, що познайомились ми із сільським головою Баїва, яка нам безкоштовно віддала занедбане приміщення сільського клубу, яке років 5 було захаращене. З комунікацій у ньому було лише електроенергія. Нам довелось зробити за власний кошт ремонт, який обійшовся майже у 20 тисяч гривень. А на зиму поставили котла на дровах. Ми організовували толоки, люди із села нам допомагали грішми, будматеріалами. І за один рік нам вдалось підготувати приміщення, ми позавозили туди експонати і вже чотири роки музей функціонує», - зазначив пасічник.

   Володимир Дмитрук зізнається, що думку про відкриття музею бджільництва він «виношував» майже 10 років. У нього та його колег за цей час зібралося чимало експонатів, які не було куди подіти. Люди зазвичай тримали такі речі на горищах, або спалювали.

   Думкою про створення музею чоловік «загорівся», коли потрапив до Національного музею бджільництва України імені Петра Прокоповича в Києві. Відтоді Дмитрук почав активно збирати майбутні музейні експонати. Для створення музею пасічники запрошували науковців та працівників Волинського краєзнавчого музею, які допомагали створювати експозиції та їх впорядковувати.

    «Працівниця СНУ імені Лесі Українки Алла Дмитренко, яка займається науковими дослідженнями у галузі бджільництва, нам дуже допомогла у створенні музею. Вона надала для експозиції багато друкованих матеріалів та фото. Також цього музею не було б без Івана Душака, який мешкає у селі Баїв. Він домовився із головою сільради, щоб нам надали це приміщення. Також допомагав нам робити ремонт, власноруч створив у приміщенні нашого музею експозицію з історії села», - розповів бджоляр.

   За словами Володимира Дмитрука, нині музей не функціонує у такому робочому режимі, як його інші побратими у Луцьку. Екскурсії, в основному, відбуваються на замовлення, варто лише зателефонувати до когось із пасічників. Також у музеї проводять весільні урочистості, де молоду пару розписує представник РАГСУ.

ЗАРАЗ ДОБУВАЮТЬ ГУМАННІШИЙ МЕД

   З вигляду музей нагадує типову сільську хату, яка була відроджена зусиллями пасічників та місцевого населення. Екскурсія у музеї розпочинається з експонатів, які стоять на вулиці. Через свої габаритні розміри вони стоять просто під відкритим небом.

   Тут можна знайти вулики колодного бджільництва. Таке розведення бджіл, наближене до їхнього первинного способу життя. Для цього з пустотілих стовбурів випилювали колоди, зашпаровували верхні й нижні діри, а збоку пробивали невеликий отвір — льоток для бджіл.

   Такий вулик-колоду піднімали до крони дерева, прив'язували. Робили це для того аби звірі, наприклад ведмеді, не руйнували вулики і не видирали мед. Для ведмедів придумали навіть спеціальну установку «била», яка не давала доступитись тваринами до вулика. На дерев’яну дошку набивались металеві штирі. І коли тварина лапою лізла до вулика, то його бив по лапі пристрій.

Вулик-колода

   Бортьова система проіснувала до середини XVIII століття. Зараз через масову вирубку лісів бортьових бджіл можна знайти хіба що в заповідниках Полісся і Далекого Сходу. Вона вимагала особливого технологію пасічникування.

   Раніше бджільництво було менш гуманним. Адже роєбійне пасічництво передбачало закурювання бджіл до вулика, з якого видирали увесь мед і до нього запускали інший рій, тобто попередній рій бджіл вмирав.

Бортьова система бджільництва

    «Коли настала епоха більш цивілізованішого ведення бджільництва, мед видобували гуманніше. Пасічники робили «обернуті» вулики, які перевертались і таким чином забирали мед. Бджоли завжди наносять мед зверху.

   Колоди були важкі тому їх перевертало декілька чоловік, які мали на собі спеціальні пояси з гачками. Ці гачки вони кріпили до петель колоди і корпусом тіла перевертали вулика.

   У нашому музеї в основному зроблені прототипи вуликів, які були у наших предків, і їх змайстрував власноруч Іван Душак. Але є декілька оригінальних вуликів, які раніше використовувались і десятками років були домівкою для бджіл», - мовив пасічник.

   Серед усього різноманіття вуликів тут можна знайти оглядовий вулик, у якому живуть і працюють бджоли, він облаштований так, що відвідувачі можуть на власні очі спостерігати за ними. Також у музеї є вулик Степана Панасюка, зроблений із бетону, який стилізований під дерев’яну колоду. Є так званий альпійський вулик Роже Делона, відмінністю якого є конструкція рамок, і він може складатись із декількох секцій. Також тут можна побачити 150-ти річну колоду в якій колись жили бджоли.

Оглядовий вулик

Праворуч вулик зроблений із бетону

   У частині музею, яка знаходиться під відкритим небом, можна зустріти також вулики великих розмірів. Володимир Дмитрук пояснив, що такі «будиночки» для бджіл робилися задля того, аби наші предки платили менше податків за свої вулики. Адже колись була така державна політика, коли податки збирали із бджолиних сімей.

   Наші дідусі та бабусі у 60-их роках ХХ століття винайшли метод, аби ухилятися від великих податків. Вони майстрували чотири стандартних вулика, з’єднували їх в один великий і накривали спільним дахом.

150-ти річна колода в якісь колись жили бджоли

   Житель села Баїв та завідувач сільським клубом-музеєм Іван Душак, розпочавши екскурсію музейним приміщенням, зазначив, що будівля була зведена ще у 50-их роках ХХ століття. Він розповів, що в музеї три основних кімнати.

   В одній знаходяться експонати, які розповідають про історію села Баїв, в другій – експонати і документи, зібрані чоловіком, які розповідають про трагічні роки в історії села. А в найбільшій кімнаті музею, де раніше був клубний кінозал, розташований музей Волинського бджільництва.

Експонати музею про історію села Баїв

   Зайшовши до нього, у вас складеться враження, що ви потрапили до лісу. Вас зустріне пташиний спів, а також стилізовано оформлена українська хатинка, яка знаходиться десь на краю села.

   В іншому кінці кімнати знаходяться музейні експонати бджільництва. Серед експонатів є документальні технології виведення бджолиних маток штучними і природніми способами, стелаж із різноманітною літературою про ведення бджільництва, стенди з інформацію про корисність меду, а також фотографії, які розповідають про історію Братства бджолярів землі волинської «Ройовий стан».

   Також у музеї знаходиться нетиповий пластиковий міні-вулик, який є теплий для бджіл і може ділитися на різні секції. Окрім того, тут є спеціальні отрути для оприскуання бджіл, якій оздоровлюють їх від кліщів, а також відганяють вуликових хрущів.

    «В експозиції музею ви можете побачити зразки різного меду. Гречаний, акацієвий, липовий, ріпаковий, лісовий мед, а також мед із різнотрав’я. Зазначу, що для кожної людини потрібно обирати свій сорт меду. Адже часто мед викликає алергічні захворювання. При виборі сорту меду варто визначити, з якою метою людина його вживатиме. Адже в кожного різновиду є свої цілющі властивості. Зокрема мед з акації сприяє нормалізації тиску, покращує травлення.

ВОЛИНСЬКИЙ МЕД ЛІКУЄ ВОЯКІВ НА СХОДІ

   Лісовий мед завдяки своїм властивостям здатний підвищувати рівень гемоглобіну в крові і підтримувати імунну систему. А якщо у вас безсоння, то перед сном варто випити склянку теплого молока, розмішавши в ньому ложечку лісового меду», - зазначив Іван Душак.

   Викачують пасічники мед завдяки спеціальному пристрою – медогонці «Злодійці». Володимр Дмитрук розповів, що власноруч виготовив однорамочну медогонку, яка нині є музейним експонатом. Принцип роботи медогонки простий. У неї вставляють рамочку із медом і, обертаючи корпус медогонки, викачують мед. Чоловік розповів, що коли він із українською делегацією бджолярів був у Берліні, то пасічники з Європи були здивовані від нашого чудернацького пристрою.

Медогонка

   Також не залишаються волинські пасічники осторонь від допомоги нашим бійцям, які нині воюють на сході України. Вони розфасовують мед у пластикові посудини і передають військовим у зону АТО. Завдяки волонтерам вже було передано 1800 баночок меду, а всього планується 12 тисяч.

   Не зважаючи на те, що музей знаходиться за межами обласного центру, і про нього, можливо, мало хто знає, волинські пасічники не засмучуються. Адже у них є багато перспектив. Саме місце знаходження клубу-музею є колоритним і незвичним для багатьох сучасних музеїв.

   Окрім того, волинські бджолярі долучилися до луцького туристичного альянсу і розробили так званий медовий маршрут. До нього входить магазин «Медова хата» у Луцьку, музей бджільництва у селі Баїв, а також пасіки Антона і Марії Шотік в місті Радомишлі і пасіка Юрія Момота і Валентина Глушка в Рожищах.

Вулик-колода

Праворуч вулик зроблений із бетону

Альпійський вулик

   Під час проходження такого незвичного туристичного маршруту відвідувачі можуть познайомитись з історією бджільництва, почастуватись медом, пройти процедуру апітерапії – лікування бджолиною отрутою, медовий масаж і сон на вуликах.

Льоток для бджіл

   Від імені усіх пасічників Волині Володимир Дмитрук запрошує усіх бажаючих у село Баїв до Музею бджільництва, гарно провести тут час і почерпнути для себе багато нової та корисної інформації про мед та бджільництво загалом.