Днями у Камінь-Каширському районному краєзнавчому музеї вони представили широкому загалу фотокопії відтисків печаток і штампів організацій, установ, що діяли на теренах Камінь-Каширщини в період 1922–1944 років, особисті речі місцевих жителів, книги, журнали, котрі читали краяни, ділові листи, документи, світлини та інші старожитності.

Складно перелічити весь масив зібраних речей, настільки він є значним. У тому особисто пересвідчилися відвідувачі тематичної музейної виставки. З вуст директора установи Наталії Пась присутні дізналися про відомих особистостей тогочасного Камінь-Коширського повіту, якими були наші предки, чим займалися, про що мріяли. Під час розповіді гості зрозуміли, наскільки обмаль більшість із нас відає про місто, де живемо. А також віртуально, керуючись внутрішніми почуттями і підказками мовця «прогулялися» встеленими кам’яницею вулицями Каменя-Каширського початку двадцятого століття, раз у раз минаючи запряжені кіньми брички і фаєтони, що рухаються поруч, ошатні будиночки з газонами та квітниками. «Відвідали» вони і гамірну ринкову площу, котра пахне свіжоспеченою єврейською випічкою, парним домашнім молоком. Наостанок «завітали» до ресторану повітового урядника Мар’яна Боболовича, де завше, особливо в «базарні дні», не бракувало завсідників, які вели приємну розмову одне з одним, смакуючи філіжанкою кави чи фірмовими стравами від шефа.

– Більшість представлених речей належать до періоду існування Камінь-Коширського повіту, частково охоплюючи воєнні роки. Відомо, що з 1921 року, за Ризьким мирним договором, територія нашого краю відійшла Польщі. Тут почали створюватися урядові установи, товариства, тощо. Тож мета виставки — показати людям архівні документи і взаємозв’язки між всіма організаціями. На основі них стало можливим ідентифікувати особистостей, головних постатей міста, повіту, котрі творили його історію, а також чим вони займалися. Зокрема, завдяки листу-проханню до місцевого духовенства, світлинам ми дізналися про вчительку Марію Борейшу, яка викладала на початках у школі села Олексіївка, потім у самому Камені-Коширському, урядника Мар’яна Боболовича. Внук цього чоловіка – Павло Боболович нині є відомим польським тележурналістом, керівником інтернет-радіо VNET. Предок Павла працював у старостві, проживав на Далниках, на лівому березі річки Цир, володів у центрі міста рестораном. Життя багатьох місцевих службовців закінчилося трагічно. Разом із іншими представниками польської інтелігенції, військової, політичної еліти їх розстріляли в Катині радянські кати. Один із закатованих нелюдами – заступник коменданта Камінь-Коширської повітової поліції Владіслав Попелінський, – провадить Наталія Пась. – Десятиліттями нас переконували, що Камінь-Каширський – це забите Полісся, край світу. Проте, дивлячись на світлини, читаючи віднайдені документи, свідчення очевидців, складається зовсім інше враження про місто, як осередок європейської культури, життя. Уявіть собі, містяни виписували польську, канадійську пресу, цікавилися подіями в Європі та навіть за океаном. Стражі порядку стежили за тим, аби довкола будинків панував порядок, інакше власника чекав штраф. Відтворили музейники і стилізовану кімнату-прийомну лікаря. Загалом захід вийшов досить інформативним, цікавим, вартим уваги громадськості. Тож запрошуємо камінь-каширців відвідати виставку.

Олександр ПРИЙМАК,
кореспондент газети «Полісся»