З 6 по 10 листопада в Музеї історії Луцького братства відбулась серія заходів до Дня української писемності і мови, які втілились через нову для нас промоційну форму – історично-літературну майстерню «Моя мова – живе слово». Метою музейної майстерні було ближче знайомство різних категорій лучан з оригінальними джерелами з історії рідної мови, на які багата збірка Волинського краєзнавчого музею.

Серед відвідувачів були студенти луцьких навчальних закладів – Центру професійно-технічної освіти, Педколеджу, факультету філології та журналістики Східноєвропейського університету імені Лесі Українки, а також парафіяни недільної школи для дорослих при Луцькій (братській) Хрестовоздвиженській церкві УПЦ КП та підопічні Територіального центру соціального обслуговування міста Луцька. Для кожної аудиторії готувався адаптований сценарій літературної майстерні.

Протягом п’яти днів учасники мали нагоду побачити мовні джерела на стаціонарній виставці, а також послухати і порівняти як у давнину звучала українська мова писаних документів судової канцелярії Луцького ґроду початку XVII ст. та ранньобарокових поезій збірки віршів «Лямент» – луцького першодруку, що вийшов у 1628 р. за кошти луцьких братчиків.

Цитована зі сторінок музейного стародруку колоритна «Історія пожитечна як перси і варвари Константинополь облягли війною…» Тарасія Земки, з переказом трьократного визволення Царгороду завдяки заступництву Богородиці, порівнювалась з контекстами Збаразької війни 1675 р., під час якої волинський Почаїв був врятований колективним виконанням Акафісту, молитвою до місцевопошанованої Богородиці. Прослухали музейні гості і величний Почаївський кант «Ой зійшла зоря вечоровая…», створений за мотивами ранньомодерної народної думи. Тільки фахівцям відомо, що цей твір напряму суголосний сюжетові з далекого 626 року – тривожних подій біля візантійської столиці.

Вважаємо, що зусилля музейників увінчались успіхом: зі студентами-філологами досягнуто домовленості, що наступна історично-літературна майстерня відбудеться за їхньої активної участі.

Олена Бірюліна,
зав. Музею історії Луцького братства,
ведуча майстерні

Світлини Леоніда Максимова