6 квітня виповнилося 105 років від дня народження Миколи Андрійовича Рокицького (1901-1944) – видатного українського художника -монументаліста. З цієї нагоди у Володимир-Волинському історичному музеї імені О.Дверницького для слухачів історико-краєзнавчого факультету університету третього віку прочитано лекцію про життя і творчість митця.

Микола Рокицький

   Директор місцевої художньої школи Адам Федорович Михалик розповів присутнім про те, що на одній з картин нашого видатного земляка зображено пишну яблуню зі смачними стиглими яблуками, бабусю, маму і онучку, які збирають ці плоди. Цією роботою художник хотів сказати, що життя однієї людини – коротке і швидкоплинне, а рід людський – вічний. Картина Миколи Рокицького «Під яблунею» зберігається у Львівському національному музеї імені Андрея Шептицького.

Репродукція картини М.Рокицького «Під яблунею»

   Яка ж доля автора цього полотна?

   Микола Андрійович Рокицький народився 6 квітня 1901 року у селі Заріччя, яке розташувалося на лівому березі річки Луги неподалік міста Володимира Волинського. Його батько був сільським мельником. Талановитий юнак навчався у Володимир-Волинській чоловічій гімназії. Її будинок зберігся донині, розташований він по вулиці Драгоманова, на його фасаді – меморіальна дошка з барельєфом М.Рокицького.

   З початком Першої світової війни родина Рокицьких була евакуйована до Києва. Згодом художник з приязню згадував про свого шкільного вчителя малювання, який помітив його талант і заохочував хлопця розвивати здібності. Микола працював у майстернях, виготовляв агітаційні плакати, які були популярними на той час.

   У 1917 році в Києві створено Українську Академію мистецтв, яку очолив відомий художник-графік Георгій Нарбут. То була непроста пора – революція, згодом громадянська війна, голод, розруха, боротьба за виживання, часта зміна влади, але викладачі намагалися прищепити студентам любов до прекрасного, до мистецтва.

   У 1920-1927 роках Микола Рокицький також навчався в Академії, його наставником був професор Михайло Бойчук, який намагався передати своє вміння до створення монументальних робіт, використовуючи прийоми візантійського живопису і закономірності фресок доби Проторенесансу в Італії та канони староукраїнського мистецтва через які зображували тогочасну дійсність.

    «Ми будемо будувати міста, розписувати будинки – ми повинні творити Велике мистецтво», - казав професор Бойчук своїм вихованцям.

   Свою педагогічну діяльність Микола Андрійович розпочав, ще будучи студентом: він викладав малювання у Київській трудовій експериментальній школі № 61 імені Івана Франка. Разом з ним там вчителювали інші видатні діячі української культури, зокрема, українську мову і літературу викладали письменник Степан Васильченко і поетеса Олена Журлива, музики дітей навчав Микола Тараканов – майбутній хормейстер Київської опери. У новому приміщенні школи Рокицькому дали майстерню, де він і створив свою знамениту роботу «Під яблунею».

М.Рокицький серед учнів і викладачів Київської школи № 61

   У 1927 році митець виконує дипломну роботу – фреску «Зміна» - на ній відтворює образи людей праці – мужніх, енергійних. У 1927 році він бере активну участь у Всесоюзній ювілейній виставці «Мистецтво народів СРСР».

   У 1928 році велика група майстрів монументального живопису з Київського художнього інституту під керівництвом професора Михайла Бойчука бере участь у розписуванні Селянського санаторію на Хаджибеєвському лимані поблизу Одеси. Був серед них і Микола Рокицький. Тематика цих розписів – зображення минулого життя селянства і «нове соціалістичне життя українського села». Микола Андрійович був одним з найкращих майстрів пензля, який зробив значний внесок у розвиток портретної фрески. Він створив такі чудові фрески як цикл «Доменники» («Доменник», «Ковалі»), «Автопортрет», «Жіночий портрет», «Оборона Луганська», «Похорони бойового товариша». Помітно, що кожне обличчя на згаданих роботах – неповторне, відчувається знання автором психології людини. Поверхня фресок – матова, кольори – рожево-брунатні і завдяки цьому відчувається благородне звучання.

Робота М.Рокицького «Оборона Луганська»

   У 1937 році Михайло Бойчук та багато його учнів були піддані репресіям і знищені. Основна причина насправді полягала в тому, що на своїх роботах вони не зображували «великого вождя» Йосипа Сталіна. Микола Рокицький дивом уникнув фізичного знищення, часто змінював місце роботи і жив у постійному страху. У передвоєнний час митець працює над тематичними ескізами, якими в той час оздоблювали громадські приміщення.

Донька митця Майя

   З початком Другої світової війни художник іде добровольцем на фронт, захищати Батьківщину, але потрапляє в полон, перебуває у концтаборі, втікає з нього до Києва. Проте, здоров’я митця було підірване і він помирає 11 лютого 1944 року. Похований на Лук’янівському цвинтарі у Києві. Разом з батьком похована його донька Майя Рокицька-Вітковська. У 2001 році Адам Михалик зустрічався з нею у Києві. Майя Миколаївна також була художницею. Нині в Києві проживають онуки митця – одна з них – художниця, онук займається комп'ютерною графікою, ще одна онука – музикант.

Могила М.Рокицького і його доньки Майї на Лук’янівському цвинтарі у Києві

   Володимирчани бережуть пам’ять про видатного земляка: творчість митця вивчають вихованці місцевої художньої школи. У директора школи є задум присвоїти навчальному закладу ім'я талановитого земляка, а скульптор Олег Дубенчук виготовив макет пам'ятника , який планується поставити в його рідному селі Заріччі, де одна з вулиць носить ім'я М.Рокицького.

   Художник прожив коротке життя, але залишив потужну творчу спадщину. Цьогоріч минає 105 літ від дня його народження. Митець мудро зауважив про те, що кожен повинен залишити по собі слід у творчості, а історія, або прийме, або ж відкине зроблене.

Адам Михалик і слухачі університету третього віку

   Безперечно, творчість волинянина Миколи Рокицького житиме у віках.

Джерело: Володимир-Волинський історичний музей