14 січня 2012 року в Затурцівському меморіальному музеї В'ячеслава Липинського було гамірно. В обідню пору тут, як у відомій «Рукавичці», яблуку ніде впасти. Переповнена конференцзала не спроможна вмістити усіх бажаючих прилучитися до святкового дійства. Заповнено усі можливі сидячі місця. Попід стінами юрмляться ті, кому доведеться спостерігати видовище стоячи. Розпочинається «Музейна Коляда», організована силами просвітянського осередку «Джерело», створеного нещодавно при музеї у День української писемності і мови.
   Ведучі заходу Неля Скрипець та Володимир Скібінський нагадують присутнім про давні українські традиції зустрічі Різдвяних свят. Старовинною колядкою вітає гостей Надія Кушнір.
   Стартує театралізоване дійство.
   Нехитра, але промовиста декорація відтворює інтер'єр сільської хати, прикрашеної традиційними у нашій місцевості тканими ряднами, вишитими рушниками, з простими стільцями та яскраво розмальованою скринею (куфром). Біля печі порається господиня (Наталія Гатальська), їй допомагають донечки (Настуня Скібінська, Вікторія Харуцька та Роксолана Кручай). До хати заходить господар із сином (їхні ролі зіграли Віталій Кушнір та Андрійко Адамчук). Довідавшись, що вечеря вже готова, виходять, аби ще погодувати худібку та оглянути сад і запалити на подвір'ї вогнище, «щоб душі предків не заблукали в сутінках та позліталися до родинного гнізда на Святвечірню кутю».
   У чисто прибрану хату знову повертаються чоловіки та, знявши шапки, просять дозволу «зайти Коляді». Господар вносить дідуха, ставить його на покуть, синок з привітанням «Добрий вечір з Колядою!» кладе на стіл оберемочок сіна. Господиня вимощує на покуті під іконою гніздечко з сіна для макітри з кутею. Донечки розкладають по кутках столу, як оберіг, головки часнику. Заохочені батьками, діти залазять під стіл і, наслідуючи звуки домашніх тварин, голосно мукають, бекають, хрюкають, мекають, ґелґочуть та кудкудакають, «щоб велася худібка та бджоли роїлися».
   На столі, застеленому поверх сіна скатертиною, з'являється дванадцять пісних страв. Господар запалює свічку, «щоб душі предків обігрілися». Усі промовляють молитву «Отче наш». Перехрестивши кутю та поблагословивши їжу, батько першим сідає до столу. Сім'я, повечерявши, колядує. Цим завершується Святвечір напередодні Різдва.



























 
  Продовження свята виливається в колядування різноманітних гуртів. Просить заколядувати ватага наймолодших учасників заходу - учнів 8 класу Затурцівської ЗОШ І-ПІ ступенів ім. В. К. Липинського. За ними поріг хати переступають дорослі – вчителі обох затурцівських шкіл. Це гурт, що колядує на церкву. Злагоджений спів глибоко зворушує душі присутніх.





























   Дійство переходить у Щедрий вечір напередодні «Старого» Нового року. Щедрують дівчатка-восьмикласниці. Розігрується сценка з «бабусею» та її «сусідкою» (Надія Кушнір та Євгенія Криса). «Бабуся» співає старовинну щедрівку «Ой, чий то плужок по полі ходить», яку їй у спадок передала ще її бабуня. Зворушливо звучить звернення до дітей берегти народні традиції, які допомогли українцям, не зважаючи на лихоліття, вистояти, не втративши національного єства. Старші знайомлять дівчаток із веселими розвагами їхньої молодості, зокрема з ворожінням. Сміх, веселощі…
   А тим часом до приміщення завітав гурт ряджених (перебиранців). Це приїхали наші колеги з Волинського краєзнавчого музею. Розігрується сцена з «козою» та Маланкою. Дітвора і дорослі гучним реготом зустрічають «вибрики» кози.






















































   Зустріч «Старого» Нового року відкривають юні посівальники; Владик Винарський (першокласник) та Ромчик Харуцький – наймолодший учасник свята, якому нещодавно виповнилось 5 років. Проте свою роль хлопчики зіграли, як справжні професіонали.
   На завершення заходу учасники дійства виконали традиційне віншування «Многая літа». Ще довго звучали коляди.
   Гості відвідали виставку різдвяно-новорічної атрибутики «Різдвяні візерунки».
   В нагороду за участь в проведенні свята молодші учасники отримали пакунки із солодощами, яблуками. Старші пригостилися пиріжками з капустою, пампушками та іншими традиційними стравами.
   Організатори приймали щирі слова вдячності від глядачів, якими стали наші земляки різного віку: від маленьких до літніх людей.