Чому в Музею волинської ікони забирають приміщення? Про це пише газета «День»:

Минулої п’ятниці у Волинській обласній раді на засіданні постійної комісії з питань використання майна спільної власності територіальних громад області розглядалося питання щодо ситуації, яка склалася з ремонтом приміщення на вулиці Ярощука, 16, у Луцьку. Як повідомив сайт обласної ради, це приміщення міститься на балансі Музею волинської ікони, який належить до мережі Волинського обласного краєзнавчого музею.

Фото Руслана Канюки, «День»

Музею будівлю передали 2013 року для збереження фондів. Адже наразі заклад, який став однією з візитівок Волині та є одним із найвідвідуваніших туристичних об’єктів, змушений тримати відреставровані ікони й ті, котрі ще чекають на реставрацію, в підвальному приміщенні. Іншого – немає. Експозиційні площі замалі для такої колекції. Чотири наукових працівники музею тісняться в невеликій кімнаті, це весь, як кажуть, офіс.

ДУМКА ДЕПУТАТСЬКОЇ КОМІСІЇ. СПОЧАТКУ ЗАБРАТИ, ТОДІ ПЕРЕВІРЯТИ

Кошти на ремонт наданого приміщення були передбачені обласною радою в сумі 1,3 мільйона гривень. «Разом з тим, у порядку контролю в частині реалізації наданих коштів на капремонт приміщення музею працівниками виконавчого апарату обласної ради було виявлено низку недоліків та відхилень від затвердженого робочого проекту на проведення ремонтних робіт. У зв’язку з цим, питання було винесено за засідання майнової комісії, – йдеться на сайті облради. – Завідувач Музею волинської ікони Тетяна ЄЛІСЄЄВА (на фото) розповіла, що частина приміщення була уражена грибком, а після того як розпочалися ремонтні роботи, виявили й інші пошкодження стін. У ході засідання комісії також виявилося, що підрядником виконання ремонтних робіт за бюджетні кошти є брат чоловіка завідувачки музеєм. За інформацією керуючого справами виконавчого апарату обласної ради Дмитра Дубняка, роботи проводилися в обхід тендерних процедур і з суттєвими відхиленнями від робочого проекту. Документ готувався в КП «Волиньпроект» обласної ради, і його автор не погоджується на коригування після самовільного виконання робіт підрядником, бо вважає, що вони зроблені неякісно і без забезпечення специфічних вимог до приміщень, у яких мають зберігатися фонди музею».

На засіданні майнової комісії депутат В’ячеслав РУБЛЬОВ мав чимало запитань до керівництва музею. Насамперед ідеться про те, що ремонт не ініціювався упродовж багатьох років, приміщення не опалювалося і, відповідно, руйнувалося. Наразі комісія більшістю голосів вирішила... передати приміщення на вулиці Ярощука, 16, у Луцьку до КП «Управління будинком обласної ради» для забезпечення фахового завершення ремонтних робіт. Після цього, можливо, його зможуть повернути Музею волинської ікони.

Того ж дня вийшов сюжет телеканала «Аверс» про «скандал» навколо цього приміщення, «корупційні схеми», «неякісний ремонт» та «можливе привласнення коштів».

ДУМКА МУЗЕЙНИКІВ. СПРАВА НЕ В РЕМОНТІ, А В ПРИМІЩЕННІ

Тому колектив Музею волинської ікони підготував лист зі своїм поясненням ситуації і надіслав його в засоби масової інформації та опублікував на сайті закладу.

У листі йдеться: «На засіданні комісії депутат В’ячеслав Рубльов заявив, що «має чимало запитань до керівництва музею. Насамперед, ідеться про те, що ремонт не ініціювався упродовж багатьох років». Трохи історії: 2012 року з ініціативи Бориса Клімчука (лист-клопотання від 3 липня 2012 р. № 4/46) та рішення постійної комісії обласної ради з питань використання майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області від 6 серпня 2012 р. №28/1 головою ради В. Войтовичем 13 серпня 2012 року було видано розпорядження про передачу приміщення по вулиці Ярощука, 16, на баланс Волинського краєзнавчого музею. Приміщення було призначено під фонди Музею волинської ікони. 2013 року Волинський краєзнавчий музей почав оформляти документи на приміщення: листи на Волинське обласне бюро технічної інвентаризації, Луцьку міську раду про землевідведення, підготовку та висновок охоронного договору на приміщення як пам’ятку архітектури тощо. Цього ж року дирекція музею звернулася до Волинського філіалу «НДІПроектреконструкція» (лист № 437/1-4 від 13 листопада 2013 р.) про попередній огляд будинку по вулиці Ярощука, 16, та виготовлення проектно-кошторисної документації щодо його ремонту. Фахівцями філіалу 19 листопада 2013 року було виконано обстеження будинку на проведення капітального ремонту, про що є листи-відповіді Волинському краєзнавчому музею за №208/1-8, 209/1-8, де зазначена вартість проектно-кошторисної документації – 100 тис. грн та орієнтовна вартість робіт із капремонту – 950 тис. грн. 2014 року було розроблено проектно-кошторисну документацію, відповідно до якої на 2015 рік у бюджеті були передбачені кошти на капітальний ремонт у сумі 987,881 тис. грн. Однак ці кошти так і не були надані. У наступні роки в запитах при формуванні бюджетів прохання музею про надання коштів не враховувалися.

Нарешті в обласному бюджеті 2017 року обласна рада передбачила на потреби капітального ремонту, відповідно до зведеного кошторисного розрахунку, в сумі 1039,393 тис. грн. Договір про проведення ремонтних робіт було підписано на 2017 – 2018 рік, у якому підрядник гарантував якість робіт протягом десяти років та вчасне виконання робіт.

А далі розпочалося найцікавіше. Взимку цього року відбувся візит до музею В’ячеслава Рубльова, якого працівники музею ознайомили з умовами зберігання відреставрованих пам’яток у фондах та об’єктом ремонту по вулиці Ярощука, 16. Оглянувши будівлю, В’ячеслав Рубльов зазначив, що приміщення замале для музею, тож чи не хоче музей іншого, більшого приміщення, щоправда, у далекій перспективі. Далі музей відвідала Мирослава Якимчук, заступник керуючого справами, начальник відділу з питань управління об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області й землями комунальної власності, яка очікувала побачити, крім завідувачки і директора музею Анатолія Силюка, щоб поговорити про надання музею знову ж таки іншого, безадресного і знову ж у перспективі (якій?) приміщення. На що отримала відповідь, що будинок на вул. Ярощука, 16, є ідеальним для розміщення фондів, тому що розташований неподалік від музею.

Юрій Змієборець. Перша половина XVII ст.

Логічним завершенням стало засідання комісії обласної ради, де було зазначено, що «працівниками виконавчого апарату було виявлено низку недоліків (які фахівці будівельної справи це визначали?) й відхилень від робочого проекту». На засіданні комісії керуючий справами виконавчого комітету апарату обласної ради Дмитро Дубняк заявив, що «роботи проводилися в обхід тендерних процедур». Щодо тендерних процедур, тобто системи «Прозоро», то вони проводяться залежно від суми. Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівля робіт ДК 021:2015 – 45453000-7: Капітальний ремонт і реставрація не підпадає під дію Закону, оскільки вартість предмета закупівлі робіт менша ніж 1,5 мільйона гривень. Кандидатуру підрядника згідно із законодавством було погоджено Управлінням капітального будівництва Волинської облдержадміністрації № 835/03/1-17 від 27 червня 2017 р. та першим заступником Волинської ОДА О.Б. Стєпанцовим № 6758/56/1-17 від 12 липня 2017 р. Документацію погоджено Управлінням культури ВОДА відповідно до ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини». А щодо повідомлення про підрядника як брата чоловіка завідувачки музею, то ні за родинними зв’язками, ні юридично за законодавством він не є її родичем – це по-перше. А по-друге, відповідно до посадових інструкцій, вона організовує науково-дослідну, експозиційну, масово-освітню роботу колективу музею. Завідувач відділу ВКМ не укладає договорів, не підписує фінансових документів, не вибирає підрядника і не може вплинути на його вибір. За 25 років керівництва підрозділом ВКМ Тетяна Єлісєєва заслужила авторитет, повагу та бездоганну репутацію науковця і керівника. І звання «Заслужений працівник культури» здобула не випадково.

Пан Дубняк зазначив також, що «напередодні він говорив з автором проекту ремонту приміщення, який не погоджується на корегування після самовільно виконаних робіт, бо вважає, що вони зроблені неякісно». Хочемо зауважити, що 19 липня ц. р. керівництво Волинського краєзнавчого музею, підрядник, головний інженер проекту Соловйов Г. В, працівник КП «Волиньпроект» Маковський І. В., Матяшов В. І. (здійснює технічний нагляд) зустрічалися на об’єкті у зв’язку з тим, що підрядник 2017 року розпочав роботи з підсилення фундаментів будівлі, що не було передбачено робочим проектом. За результатами зустрічі досягли домовленості провести коригування проектно-кошторисної документації в межах кошторисної вартості. Соловйов Г. В. здійснив візуальний огляд водопровідних та каналізаційних труб. Протікання, тріщини в чавунних трубах відсутні. За його словами, їхня заміна не є обов’язковою. Стосовно доцільності проведення робіт по заміні електрообладнання, підрядник Єлісєєв В. Г. має надати в КП «Волиньпроект» аргументований висновок спеціалістів. Також підрядник пообіцяв провести роботи по заміні радіаторів опалення. Для проведення корегувальних робіт, як зазначив автор проекту, інституту потрібен лист від Волинського краєзнавчого музею, що і було зроблено (лист директорові КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради Доротію А. М. від 20 липня ц.р., вих. №267/1-4).

До речі, всі етапи ремонту і стан приміщення після відбиття штукатурки з тріщинами на зовнішніх стінах, стан фундаментів після їх розкриття, стан внутрішніх стін з грибком та інші проблемні місця зафіксовані на відповідних фотознімках.

На засіданні комісії склалося враження, що вердикт щодо приміщення вже був готовий заздалегідь. Не просто провести перевірку якості робіт державною архітектурно-будівельною інспекцією, і якщо є недоліки й невідповідності проекту, вимагати у підрядника усунення їх власним коштом і, таким чином, закінчити капітальний ремонт приміщення найближчим часом. А «вилучити (!) приміщення з оперативного управління Волинського краєзнавчого музею і передати його до КП «Управління будинком обласної ради» для «забезпечення фахового завершення ремонтних робіт», а потім повернути знову музею» (якщо воно відбудеться?). Пропозиції Сергія Слабенка і Святослава Кравчука залишити приміщення по вулиці Ярощука, 16, музею і провести перевірку якості виконання будівельних робіт не були почуті й підтримані. Чотири голоси членів комісії проти трьох. Коло замкнулось. Як тут не погодитися з припущенням Сергія Слабенка, що «в обласній раді працюють над намірами виставити приміщення на приватизацію». Рішення комісії затверджується на сесії обласної ради і в умовах суворої дисципліни партійних організацій, очевидно, буде затверджено. Це ми вже бачили, коли Анатолія Силюка не було затверджено на посаді директора Волинського краєзнавчого музею після проходження всіх необхідних процедур. А далі – слід лише очікувати, в чиїх руках опиниться приміщення по вулиці Ярощука, 16. Доля відреставрованих пам’яток сакральної спадщини Волині та їхнього збереження в належних умовах народних депутатів не хвилює.

Під час будівництва Музею волинської ікони по вулиці Ярощука, 5, під фонди в підвальному приміщенні відводилося три кімнати, у двох із яких зберігалися невідреставровані пам’ятки, і тільки одна з них була призначена для збереження відреставрованих експонатів та ікон, вилучених на митницях Волині. На той час тієї кімнати вистачало. Протягом 17 років керівництво та колектив музею активно проводили роботу з реставрації колекції темперного та олійного живопису, декоративної різьби і скульптури. Нині у фондовій кімнаті й невеликому передпокої зберігаються 145 храмових ікон, 465 хатніх ікон, 37 образів на полотні, 132 предмети металопластики. І музейні працівники сподівалися, що ремонт приміщення по вул. Ярощука, 16, який перебуває на завершальному етапі, облаштування фондів металевими кубами-сітками, спеціальними полицями під темперний іконопис, полицями під колекцію хатніх ікон, сітками на стінах під олійний живопис (проект, до речі, розроблений, і його вартість обчислена), встановлення ґрат на першому поверсі й металевих дверей у фондові кімнати, проведення охоронної сигналізації, вартість якої так само обчислена (все це не входить у вартість капремонту), встановлення кондиціонерів – врешті-решт, усе це надасть можливість розмістити у трьох залах першого і другого поверхів сакральне надбання наших предків і забезпечить належні умови зберігання та використовування їх як відкритих фондів для дослідників та фахівців, створить сучасну реставраційну майстерню для забезпечення консерваційно-реставраційних робіт.

Прикро, що напередодні 25-річчя Музею волинської ікони колектив музею замість подяки за багаторічну чесну і продуктивну працю на благо волинської та луцької громад при мізерних зарплатах отримав ложку дьогтю від депутатів обласної ради, які зобов’язані дбати за збереження культурної та історичної спадщини волинського краю. За роки діяльності музей має таку високу репутацію в музейних і наукових колах України, Росії, Білорусі, Польщі, що жодні дрібні інсинуації її не зіпсують. Очільники Волині були частими гостями музею на виставках, презентаціях, пишаючись збереженою сакральною спадщиною рідного краю, з гордістю представляли її президентам України і Литви, послам іноземних держав, прем’єр-міністрам та міністрам України. Хотілось би, щоб і нинішні керівники знали не на словах, а на ділі проблеми музею і сприяли б його подальшому розвитку.

P.S.
Музей волинської ікони став достойною візитівкою Волині. Працівники музею пережили непрості моменти своєї історії. Це і боротьба за збереження колекції наприкінці 1980-х, і вирішення питання з приміщенням для музею в середині 1990-х, і тепер, на 27 році незалежності України – знову боротьба?

Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»