Він насправді багато робить для популяризації історії Любомльщини – як найактивніший із керівників музейних установ Волині. Тож кому, як не хранителю старожитностей, керувати громадою, бо ж здається, що він на рідних теренах знає кожну цеглину? Принаймні про це свідчить виконана ним робота у краєзнавчому музеї. А то вже історія, яка твориться пам’яттю та любов’ю. До своєї справи і до людей. Тому й вони, люди, обрали його головою Рівненської ОТГ. Повірили, що саме він зуміє своїми знаннями зробити громаду кращою. Про це написала Людмила Власюк на інтернет-сторінці «Волинь-нова»:

Директора Любомльського краєзнавчого музею, за якого віддали свої голоси 50% виборців і який ішов самовисуванцем, знають далеко за межами району, адже його дописи у соцмережах і там знаходять свого читача. Він намагається віднайти найцікавіші факти в історії краю та донести їх в оригінальній формі.

Перші кроки як очільника громади
– У 2014-му я прийшов працювати у Любомльський краєзнавчий музей на запрошення тодішнього директора Олександра Остапюка, – розповідає Юрій Миколайович. – Спочатку старшим науковим співробітником, а у 2018-му очолив заклад. Наступного року був обраний депутатом Любомльської районної ради, а в 2017-му, коли створилася об’єднана громада, став депутатом ОТГ. І вже тут у нас сформувалася команда однодумців, трішки ми були незгідні з тим, як розподілялися кошти, і на цій хвилі вирішили, що треба комусь висувати свою кандидатуру. Так вибір зупинився на мені.

І балотувався я на голову не для того, щоб відстоювати якісь власні інтереси, а просто хочу показати людям, що можна з тим фінансовим ресурсом, який маємо, зробити чимало. До Рівненської ОТГ входить 17 населених пунктів, це трішки більше 5500 жителів.
Перші мої кроки? Ми розпочнемо з того, що частково оновимо команду, зокрема на ключових посадах. Проведемо економічний аудит попередньої влади в різних галузях. Бюджет плануємо розподіляти відповідно до кількості жителів кожного старостинського округу, бо були такі випадки, що на одні населені пункти виділялося більше коштів, а на інші – значно менше.

«Кожна зі світлин є для нас дорогою і цінною»
Люди радіють за Юрія Миколайовича, але разом із тим сумують, мовляв, втратили хорошого музейника. Розмірковують, хто ж продовжить краєзнавчу й дослідницьку роботу Любомльського музею, який справді є унікальним завдяки праці Олександра Остапюка, котрий багато років очолював його і свій пост передав Юрію Фініковському, який у свою чергу переконує, що заклад не забуватиме.
– До 13 листопада я ще перебуваю на посаді директора музею, але навіть на новій роботі буду докладати всіх зусиль і дбати, аби він розвивався, – каже пан Юрій. – Щодо того, хто очолить заклад, то ми зараз шукаємо чесну й порядну людину, яка б цікавилася історією і була фаховим спеціалістом. Тому що там дійсно накопичено дуже багато матеріалів. Однак музей і надалі залишатиметься для мене в пріоритеті, чим зможемо – будемо допомагати.

«Хочу не розчарувати, не підвести, а спрацювати на розвиток громади»
Про нову сторінку в своєму житті Юрій Фініковський говорить так:
– Народився я якраз на теренах Рівненської ОТГ, у невеличкому селі Будники, де до 200 чоловік населення, у звичайній селянській родині. Я розумію всю відповідальність, тому що йду головувати у той край, де живуть мої батьки, друзі, вчителі, люди, до яких я ставлюся з великою повагою. І як колишній випускник історичного факультету, я згадую слова свого викладача: «Головне – увійти в історію, а не влипнути». От і мені хочеться зробити суттєвий внесок у розвиток моєї малої батьківщини.