Олександр Нікітчук із Брониці Камінь-Каширського району не просто колекціонує старожитності, а щоб їх змогли побачити люди, збудував із дерев'яних брусів окреме приміщення, де обладнав музей (на фото). Тепер сюди приходять на екскурсії учні місцевої школи. Зібраними експонатами цікавляться й дорослі, – пише „Волинь-нова”.

   На дерев'яних сходах виставлена колекція глиняних глечиків та макітр, тому обережно піднімаємося у велику залу. Тут і справді є на що подивитися! Не кожен краєзнавчий музей може похвалитися такою експозицією. Праворуч – чималий дерев'яний стіл із лавками, які застелені домотканими доріжками. Посередині – вимурувана цегляна грубка, за нею – ткацький верстат.

   – Раніше всі зібрані речі зберігав у гаражі, – пояснює 39-річний господар. – Коли будував льох, то вирішив зверху над ним зробити музейну кімнату. Адже вже маю що показати. Зацікавився предметами старовини літ двадцять тому. І помаленьку назбирав колекцію, яку постійно поповнюю. В музеї найбільше люблять гратися мої діти. І сусідські приходять. Коли грубку пропалюю, то тут тепло й затишно.

   Пан Олександр цікаво розповідає про експонати. Кожен із них має свою історію. Серед найдавніших – справжня кам'яна сокира, якою наші пращури рубали ліс. На стіні – колекція підков різних розмірів. Тут чимало старожитностей господарського призначення: спеціальні сокири для тесання колод, ступа з товкачем, жорна, на яких ще й зараз можна змолоти зерно на борошно, прядки для вовни та льону, давня круподерка. Особливу увагу привертає французький розвідний ключ, якому років сто.

   Окремий розділ музею – військові трофеї. Під стіною вишикувалися різного діаметру гільзи від снарядів ще Першої світової війни, поряд – австрійська каска. Пан Олександр демонструє велику поперечну пилку німецького виробництва. Таким інструментом полонені російські солдати різали дуби, коли 1914-го в навколишніх лісах прокладали вузькоколійку. Вагонетками деревину вивозили до залізничної станції, а звідтіля відправляли в Німеччину та Австрію.

   – Ось цю скрипку мені віддала старенька бабуся, котра жила на одному з хуторів, – показує Олександр Нікітчук. – Як розповідала, інструмент зробив її чоловік ще перед німецькою війною. Він був здібним музикантом і грав на весіллях.

   У кутку на полиці розмістилися металеві раритети: найрізноманітніші праски та самовари. Є в цій колекції французькі ложки 1812 року, які друзі привезли з Москви. Їх знайшли, коли копали траншею на будові. Не можна обминути увагою нумізматичну колекцію. Значна частина монет царської та цісарської чеканок, є й рідкісні – японські, котрі привіз у село учасник війни 1905-го, а нащадки зберегли.

   У Брониці пишаються своїм односельчанином Олександром Нікітчуком – любителем історії та старожитностей. Але далеко за межами свого району він відомий ще й як вмілий костоправ. Іноді за допомогу йому віддячують старовинними речами. І таким чином він поповнює свою колекцію.

Кость ГАРБАРЧУК