Днями Володимир-Волинський історичний музей відвідав пан Єжи Сакєвіч з дружиною Мирославою. Він народився у 1935 році у місті Володимирі-Волинському. Його батько працював тут службовцем-фінансистом у міській управі. Дідусь по батьківській лінії був росіянином, працював професором у Київському університеті імені святого Володимира, бабуся походила з польської шляхти, мала прізвище Рогульська. Серед родичів пана Єжи був відомий генерал австрійської і польської армій Тадеуш Розвадовський, який похований на Личаківському цвинтарі у Львові. Мама нашого гостя мала українське коріння, жила у Костополі на Рівненщині. До Володимира родина потрапила через службові справи батька. У місті над Лугою минуло дитинство пана Єжи і його брата. Нині пан Сакєвіч вже багато років мешкає у австрійському місті Гатц, там займається приватною лікарською практикою. Разом з дружиною виховали двох синів і дочку. Сини-лікарі живуть і працюють у США , де певний час у Нью-Йорку жив і сам лікар. Живучи в Америці, він спілкувався з родиною Косачів, з якої походила наша знана землячка поетеса Леся Українка.

У молодості пан Єжи студіював хімію і психологію, але мав велике бажання рятувати людські життя, тож в Австрії 10 років вивчав медицину. Незважаючи на поважний вік (йому 84 роки) наш земляк активно працює у медицині, а ще разом з дружиною подорожують по світу – вони були на усіх континентах, у різних країнах, пізнавали культуру і традиції різних народів. Цим займаються і досі.

Дуже сподобалася подружжю Україна, були вражені Львовом. До Володимира-Волинського чоловік прибув більше, ніж через півстоліття. Знову пройшовся стежками, де колись бігав у дитинстві. З цікавістю оглянули експозицію історичного музею імені О.Дверницького.

Гості побували в Успенському соборі, який у дитинстві здавався пану Єжи дуже величним, відвідали Ладомирський цвинтар, де похований його маленький кузен. Вони пройшлися алеями Слов’янського парку, зайшли до костелу Якима і Ганни, побували у Соборі Різдва Христового – там поставили свічечки за спокій душ своїх батьків.

Потім прогулялися вулицею генерала Шухевича, яка у 30-их роках 20ст. називалася Гноєнською – там колись знаходився будинок родини Сакєвичів.

Старший чоловік поділився з нами спогадами дитинства. Він пам’ятає вулицю Фарну, яка прямувала через площу Героїв , з дитячих спогадів розповів про дівчаток , які загинули від вибуху гранати – їх похорон з почестями відбувався у костелі Якима і Ганни – колись про це говорило все місто. Чоловік пам’ятає про розстріли євреїв у П’ятиднях , про польсько-український конфлікт 40-х років 20 ст., (хоча його родина не постраждала від нього). Згадував він і про знаного священика і сенатора Даміана Герштанського, який похований біля Василівської церкви.

Володимир-Волинський сподобався гостям, їх захоплювали наші пам’ятки, багато зелені і мальовничі клумби з квітами, щирі і привітні люди.

Добре, що про княжий град пам’ятають ті, кого доля занесла у далекі світи, але вони не забувають міста свого дитинства.

Богдан Янович,
науковий співробітник Володимир-Волинського історичного музею