Фонди Літературно-меморіального музею Лесі Українки с.Колодяжне поповнились цікавим експонатом – книгою Украінськімъ дітямъ/ пьять перекладівъ-віршівъ Олены Пчілкы. – Кіевъ: Типографія Г.Т.Корчакъ-Новицкаго, Михайлов. ул. соб. домь, 1882.– 47 с.

Майже півстоліття трудилася Олена Пчілка на ниві української літератури і культури, виступаючи як прозаїк, поет, драматург, перекладач, літературний критик, фольклорист, етнограф, видавець і редактор. Початкову освіту одержала вдома, 1866 року закінчила Київський зразковий пансіон шляхетних дівчат, здобувши добрі знання з літератури, з французької та німецької мов. Її переклади вводили в українську літературу перлини російської і світової класики, розширювали її горизонти, збагачували зображальні можливості, сприяли розвитку української літературної мови. Спогади про видатних діячів української культури М.Старицького, М.Лисенка, М.Кропивницького, О.Сластіона, Д.Яворницького М.Драгоманова і сьогодні дають дослідникам цінний фактичний матеріал. А твори письменниці пройняті глибокою симпатією до трудового люду, в них порушуються гострі соціальні та культурні питання доби. Письменниця підписувала свої твори псевдонімами: Анело, Бабуся Олена, Віщий Олег, Гнибіда, Княжна, Кочубеївна, Колодяжинська О. та ін.

На Волині Ольга Петрівна займається вивченням народної творчості, побуту – записує народні пісні, обряди, збирає велику колекцію народного орнаменту.

80-90-і роки були часом розквіту літературної діяльності письменниці. Для журналу І.Франка і М.Павлика „Громадський друг” разом з М.Старицьким вона перекладає українською мовою повість з життя українських селян російського письменника Л.Котелянського „Чиншовики”, але переклад не був надрукований у зв’язку з забороною журналу австрійською владою.

Творча діяльність Олени Пчілки почалася власне з поетичних перекладів. Поштовхом до цієї роботи, як пізніше писала вона в автобіографії, стало бажання познайомити малих українських читачів з улюбленими творами. Вона перекладає О.Пушкіна „Анчар”, М.Лермонтова „Три пальми”, „Гілка Палестини”, „Мцирі”, польського поета В.Сирокомлі „Співець„ та видає їх 1882 року в Києві під назвою „Українським дітям”. Передмову до книжки пише в Луцьку, 1881 року. Її переклади характеризуються високою мовною культурою, точністю передачі змісту.