Під такою назвою у Камінь-Каширському районному краєзнавчому музеї відбулась народознавча година. На захід були запрошені школярі 6-го класу Бузаківської ЗОШ І-ІІІ ст. із класоводом Хмелик Галиною Антонівною.

Діти дізналися про історію свята, ознайомились із збіркою ікон святого Миколая в музейній експозиції (загалом, це образи із Запруддівської, Осівецької і Раків-Ліської церков), отримали привітання і невеличкі гостинці.

Основний акцент було зроблено на історії ікони «Святий Миколай» ХІХ ст. із Запруддівської церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Написана вона в народному стилі. У музеї її характеризують, як меморіальну ікону родини Косачів.

Св. Миколай, ХIХ ст., церква Успіння Богородиці, с. Запруддя Камiнь-Каширського району

Адже ж, образ «Святого Миколая» перебував у Запруддівській церкві, коли в цьому селі проживала тітка Лесі Українки по-батькові Олена Антонівна з чоловіком Петром Тесленком-Приходьком. Вони мешкали тут упродовж 1901–1907 років; їхній дім знаходився недалеко від храму.

Запруддя залюбки відвідували всі члени Косачівської родини. Їм була до вподоби тітчина гостинність і зваблива поліська природа. Неодноразово тут бувала мати Лесі Українки Олена Пчілка. Вочевидь, перший її приїзд припадає на грудень 1902 року. Тоді вона досліджувала народну творчість поліського краю і була щиро захоплена красою зимового Запруддя. Глибокі враження справила на неї невелика церковиця на околиці села, навкруги якої росли старі, обважнілі від снігу дерева, ще й борть з «ярими пчілками», залишена на зиму...

Церква Успіння Пресвятої Богородиці в с. Запруддя

Звісно ж, Олена Пчілка не лише милувалась церквою ззовні, але й відвідувала службу Божу. Без сумніву, вона підносила щирі молитви до святого Миколая-чудотворця за здоров’я своєї хворої доньки Лариси, котра саме тоді лікувалася в Сан-Ремо. Не оминали стежку до церкви й інші члени родини Косачів – Тесленків-Приходьків і так само молились до образу «Святого Миколая», такого милого і простого, але величного в своїй простоті...

Нині запруддівський «Святий Миколай» відреставрований і постійним місцем побутування «вибрав» музейні зали.

Дітям було цікаво.

Наталя Пась,
директор Камінь-Каширського краєзнавчого музею