9 березня у Колодяжненському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки відбувся конкурс читців «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине...», присвячений 205-річчю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

Участь у конкурсі взяли діти із сіл Колодяжне та Скулин. Відбір проводився у двох вікових категоріях: молодшій та середній. Оцінювало учасників компетентне журі у складі: Тетяни Федорівни Савлук – завідувача Колодяжненської бібліотеки, Галини Юріївни Шудрук – учителя Колодяжненської ЗОШ та Любов Олексіївни Мержвинської – провідного наукового співробітника Колодяжненського музею.

За підсумками конкурсу у молодшій віковій категорії перше місце посіли Герез Анна та Москаленко Антон, друге – Сименюк Єлизавета та Петрук Арсеній, третє – Данилюк Анастасія та Філіпчук Катерина.

У середній віковій категорії перше місце розділили – Чашук Каріна та Кулик Ангеліна, друге – Мочичук Соломія та Грицик Вікторія, трете – Рибачук Дарія та Завадський Микола. Усі інші учасники були відзначені подякою.

Завідувач музею Ольга Бойко привітала переможців та учасників конкурсу і вручила усім призи.

Науковий працівник музею Марія Борисівна Чашук розповіла присутнім про відзначення роковин Кобзаря у родині Косачів та у містечку Гадячі, де проживала певний час Олена Пчілка. Ольга Петрівна завжди приймала активну діяльність у підготовці та проведенні Шевченкових роковин. Про це у своїх спогадах писав український літературознавець Петро Одарченко: «Пригадую Шевченківське свято 11 березня 1920 року. На початку свята ніяких представників влади не було в залі. А тому все йшло без всяких перешкод. Після «Заповіту» струнний оркестр виконав національний гімн «Ще не вмерла Україна». Всі встали і стоячи слухали гімн. На сцені стояв великий бюст Шевченка, огорнутий жовто-блакитним прапором. Доповідач почав свою промову. І в цей час в залу ввійшли представники влади. Розпорядник вечора загорнув одну сторону прапора, щоб видно було тільки один колір, але побачивши це, до сцени підійшла Олена Пчілка і розгорнула прапор так, щоб обидва кольори були видні. Більшовицький комісар крамаренко, побачивши розгорнутий шовковий жовто-блакитний прапор вибіг на сцену, зірвав прапор, почав його шматувати й несамовито кричати: «Петлюрівщина! Контрреволюція!». Тоді на сцену підійшла Олена Пчілка. Високо підняла руку і голосно крикнула: «Ганьба Крамаренкові! Ганьба Крамаренкові!». І вмить на грудях хлопців і дівчат зацвіли жовто-блакитні бантики і тризуб, які перед тим з обережності були сховані в кишенях».

Джерело: Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки