В експозиції Музею волинської ікони – апостольський ряд XVII століття. Він переданий із храму села Матейки Маневицького району. Річ унікальна. Несповідимі путі Господні, якими такі духовні і культурні багатства потрапляли у церкви невеликих поліських сіл...

Наступного року Свято-Троїцький храм села Матейки відзначатиме своє сторіччя. Храм ззовні завеликий для такого малонаселеного сьогодні поліського села. На 120 дворів у місцевій школі – всього 53 учні, усі проблеми людей вміщуються у слова «ми – село без сільради», бо належать Матейки до Красновільської сільради, де таких населених пунктів аж шість. Але, як каже нинішній настоятель храму отець Володимир Сергейчук, у богоборчі часи духовну відраду тут отримували православні з 12 навколишніх сіл, де були закриті церкви або їх не існувало. Ходили сюди на молитву люди навіть із села Осова Рівненської області, відстані чималі. А коли святили паски, то ставали щільненько аж у три ряди навколо церкви, і ще й на дорозі стояли. Тепер, каже священик, щоб хоч на одне коло набралося...

Історія матейківської церкви взагалі цікава надзвичайно. Її тут... не будували, а перевезли із Костопільського району сусідньої Рівненської області. Тепер уявити тільки, як ото волами везли розібрану церквицю аж через Гораймівку, бо іншої дороги не було, як її тут, таку велику і величну, встановлювали. Апостольський ряд XVII століття, перлину колекції Музею волинської ікони, за розповідями, привезли до храму після поруйнування у радянські часи церкви в сусідньому селі Гораймівка. Апостольський ряд відреставрували львівські реставратори Павло Петрушак та Анастасія Чабан і сьогодні він представлений у музейній експозиції. Сам теперішній матейківський храм побудували у селі Мидськ у 1759 році коштом місцевого пана Антона Дзербицького. Але на початку ХХ століття вирішили збудувати у Мидську більшу церкву, а старий храм, очевидно, продали громаді села Матейки. Сьогодні у селі Великий Мидськ стоїть дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці 1904 року, яку вважають однією з найбільших на Костопільщині.

У Другу світову війну церква в Матейках вціліла, бо хтось із німців виявив тут... скрипку та інші музичні інструменти. Їх, як переказували отцю Володимиру Сергейчуку, виготовляв один з настоятелів храму. Німецький офіцер з такого факту розчулився, і церкву не спалили, хоч збиралися. Проте історія не зберегла імен священиків, які тут служили. Архів збережений, лише починаючи з 1949 року.

І дивом дивним є іконостас церкви села Матейки. Такої довершеної краси, такої довершеної роботи різьбяра у стилі бароко ніде не доводилося бачити. Іконостас також звідкись у Матейки привезений, він не з храму в селі Мидськ, бо не вміщається у цій церквиці. Тут тільки два ряди іконостасу (намісний і страсний), унікальними є царські врата з барельєфними фігурами Марії і Єлизавети та скульптурою Бога Отця і голуба – Духа Святого вгорі врат. Яким чином і коли частини іконостасу, що виконувався, вочевидь, для уніатського храму, потрапили до церкви села Матейки, знає наразі лише Господь.

Фото автора.

Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк
Газета: №124, (2018)